Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Вкус тишины, виконавця - ВиСтанция. Пісня з альбому Парни южной стороны, у жанрі Русский рэп
Лейбл звукозапису: М2БА
Мова пісні: Російська мова
Вкус тишины(оригінал) |
Тишина — женщина, с которой никогда не скучно. |
Она то рысью бежит, то замедляет шаги. |
Она нема, но может понимать и слушать. |
Молча возвращается, когда устанет быть с другим. |
Она грустит, когда смеяться хочется, но мнима. |
Когда один, она летит к тебе, чтоб рассмешить. |
Когда ты послушно прощаешь смело ей любую обиду, |
Она пылает в красоте сумбурных нот любви. |
Что такое Тишина? |
Чей-то вымысел, может? |
Чьи-то сны? |
Мечты? |
Пустые слова? |
Что такое тишина и что ей я должен, |
Если каждый день она приходит навестить меня? |
За стенами звёзды застенчиво прячутся в небе |
Не было ни дня, когда я не устал бы ждать… |
Только одиночество порой кричит в немом гневе: |
Тишину не позволено перебивать… |
Что это всё-таки? |
Молчанье или крик? |
Старость или молодость? |
Выход или тупик? |
Тишина… Что это. |
Завтра или бесконечность? |
Жалость, радость, страсть, любовь или бесчеловечность? |
Тишина… Когда она близко, но не с тобой, |
Может быть нужной, может быть совершенно чужой, |
Может быть суженой, может — просто прохожей, |
В каждом обличии разной, но как 2 берега схожей. |
Сестра пустого одиночества — и только… |
Их черты лица можно узнать, когда твои глаза смотрят на неё |
Не как на лоно чистоты и долга, |
Как на девушку, чьи шалости не исказить слезам. |
Если человек уверен, что он один |
Разбудил в себе пустую жалость, он ошибся. |
Рядом одиночество и тишины раскол картин, |
Ты хотел вернуть их цены — жаль, что не решился. |
Тишина всегда впереди на шаг, всегда знает |
То, что ты узнаешь спустя часы, а может, дни. |
Тишина, куда ты убегаешь, если засыпаю, |
Если сотни лиц вокруг меня и я среди. |
Тишина… Мы часто произносим её имя, |
Даже не задумавшись, зовём её к себе. |
Тишина… И шарм её, и пылкий шёпот не остынет |
До тех пор, пока она со мной, пока она во мне. |
Тишина — свободы узник. |
Виной всему мы: |
Нам необходимо быть в её компании святым. |
Только почему она лишает нас рассудка, |
Оставаясь хоть на сутки возле наших грёз? |
Тишина… Она кругом: она с другим, она с другой, |
Она то в высь взмывает, то блуждает где-то рядом, |
Прячет рукописные стихи и ноты жжёт порой |
Слепит, словно на снегу рябина зимняя в багряном. |
Тишина на кончиках ресниц и на ладони, |
Совершенные черты молодого тела… |
Пыль держит под замком моё дыхание в огне агонии |
Замерзает ревность, если я её впустил. |
Выпиваю до последней капли её слёзы, |
Чувствую на вкус, из-за чего она их льёт. |
Я пойду на всё, ради её малейшей просьбы… |
Тишина… Она мне дарит всё и всё крадёт |
Огни ночных проспектов |
Мелькали тусклым светом |
Ветер говорил со мной |
Вдали я слышал вкус Тишины… |
(переклад) |
Тиша — жінка, з якою ніколи не нудно. |
Вона то риссю біжить, то сповільнює кроки. |
Вона нема, але може розуміти і слухати. |
Мовчки повертається, коли втомиться бути з іншим. |
Вона сумує, коли сміятися хочеться, але уявна. |
Коли один, вона летить до тебе, щоб розсмішити. |
Коли ти слухняно прощаєш сміливо їй любу образу, |
Вона палає в красі сумбурних нот любові. |
Що таке Тиша? |
Чия вигадка, може? |
Чиїсь сни? |
Мрії? |
Порожні слова? |
Що таке тиша і що їй я повинен, |
Якщо щодня вона приходить відвідати мене? |
За стінами зірки сором'язливо ховаються в небі |
Не було ні дня, коли я не втомився чекати… |
Тільки самотність часом кричить у німому гніві: |
Тишу не дозволено перебивати… |
Що це все-таки? |
Мовчання чи крик? |
Старість чи молодість? |
Вихід чи глухий кут? |
Тиша… Що це. |
Завтра чи нескінченність? |
Жалість, радість, пристрасть, любов чи нелюдяність? |
Тиша… Коли вона близько, але не з тобою, |
Може бути потрібною, може бути зовсім чужою, |
Може бути звуженою, може — просто перехожою, |
У кожному обличчі різною, але як 2 береги схожою. |
Сестра порожньої самотності - і тільки ... |
Їхні риси обличчя можна дізнатися, коли твої очі дивляться на неї |
Не як на лоно чистоти і боргу, |
Як на дівчину, чиї витівки не спотворити сльозам. |
Якщо людина впевнена, що вона одна |
Розбудив у собі порожню жалість, він помилився. |
Поруч самотність і тиші розкол картин, |
Ти хотів повернути їх ціни - шкода, що не вирішився. |
Тиша завжди попереду на крок, завжди знає |
Те, що ти дізнаєшся через годинник, а може, дні. |
Тиша, куди ти втікаєш, якщо засинаю, |
Якщо сотні осіб довкола мене і я серед. |
Тиша… Ми часто вимовляємо її ім'я, |
Навіть не задумавшись, кличемо її до себе. |
Тиша... І шарм її, і палкий шепіт не охолоне |
До того часу, поки вона зі мною, поки вона в мені. |
Тиша - свободи в'язень. |
Виною всьому ми: |
Нам необхідно бути в її компанії святим. |
Тільки чому вона позбавляє нас розуму, |
Залишаючись хоч на добу біля наших мрій? |
Тиша... Вона навколо: вона з іншим, вона з іншою, |
Вона то в вис злітає, то¸блукає десь поруч, |
Ховає рукописні вірші і ноти палить часом |
Сліпить, наче на снігу горобина зимова в багряному. |
Тиша на кінчиках вій і на долоні, |
Досконалі риси молодого тіла. |
Пил тримає під замком моє дихання у вогні агонії |
Замерзає ревнощі, якщо я її впустив. |
Випиваю до останньої краплі її сльози, |
Відчуваю на смак, через що вона їх ллє. |
Я піду на все, заради її найменшого прохання… |
Тиша… Вона мені дарує все і все краде |
Вогні нічних проспектів |
Миготіли тьмяним світлом |
Вітер говорив зі мною |
Вдалині я чув смак Тиші… |