Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Огни ночного мегаполиса, виконавця - ВиСтанция. Пісня з альбому Парни южной стороны, у жанрі Русский рэпЛейбл звукозапису: М2БА
Мова пісні: Російська мова
Огни ночного мегаполиса(оригінал) |
| Огни ночного мегаполиса вдали гасли |
| Тенью тая, улетая в небеса красками |
| Эти глаза напротив не лгали в дыму теней |
| Дети бредили о счастье шоколадными конфетами |
| Огни ночного мегаполиса вдали гасли |
| Тенью тая, улетая в небеса красками |
| Эти глаза напротив не лгали в дыму теней |
| Дети бредили о счастье шоколадными конфетами |
| Об этом плакали и шутили, но не он |
| Ночью замечал свет в окнах и стучал в дверь молча |
| Замерзая от ледяных взглядов ввысь высотных новостроек |
| Строил на песке планы, в капканах города этого навсегда уснул |
| На бульваре, времени не наблюдая, дул ветер |
| «Верите мне или нет — неважно» — говорил он нам |
| И опять гулял по лужам пьяный до утра |
| Поднимал воротник, холодный воздух выдыхая |
| Нервно спички доставал и, как и Мая, их ронял он |
| Их равняла эта долгая весна по именам |
| Над мостами загорались фонари, и он устал |
| Тихо, эта ночь похожа на вчерашний день |
| Неделями ждали его и упустили тлеть |
| Пепел был на вкус как-то не хуже мармелада |
| В глазах мутнело, каменной рекой так и застыла влага |
| Благо, паленые редели к вечера концу |
| Дождь играл по крышам ту же лунную сонату |
| И только лишь улыбка не бежала по его лицу, |
| А тело согревали последние лучи заката |
| (переклад) |
| Вогні нічного мегаполісу вдалині гасли |
| Тінню таючи, відлітаючи в небеса фарбами |
| Ці очі навпроти не брехали в диму тіней |
| Діти марили про щастя шоколадними цукерками |
| Вогні нічного мегаполісу вдалині гасли |
| Тінню таючи, відлітаючи в небеса фарбами |
| Ці очі навпроти не брехали в диму тіней |
| Діти марили про щастя шоколадними цукерками |
| Про це плакали і жартували, але не він |
| Вночі помічав світло у вікнах і стукав у двері мовчки |
| Замерзаючи від крижаних поглядів вгору висотних новобудов |
| Будував на піску плани, в капканах міста цього назавжди заснув |
| На бульварі, часу не спостерігаючи, віяв вітер |
| «Віріть мені чи ні—неважливо» — говорив він нам |
| І знову гуляв по калюжах п'яний до ранку |
| Піднімав комір, холодне повітря видихаючи |
| Нервово сірники діставав і, як і Мая, їх роняв він |
| Їх дорівнювала ця довга весна за іменами |
| Над мостами загорялися ліхтарі, і він втомився |
| Тихо, ця ніч схожа на вчорашній день |
| Тижнями чекали його і упустили тліти |
| Попіл був на смак якось не гірший за мармелад. |
| У очах каламутніло, кам'яною річкою так і застигла волога |
| Благо, палені рідшали до вечора кінця |
| Дощ грав по дахах ту місячну сонату |
| І тільки посмішка не бігла по його обличчю, |
| А тіло зігрівали останні промені заходу сонця |