Переклад тексту пісні Новая песня - ВиСтанция

Новая песня (оригінал)

Часы теряли смысл, воздух остывал, тая на пустынных улицах
Дымом, что улетал вдаль, вслед за лайнером Москва-Тенерифе
Я шел пешком по бульвару надежд вечером тихим.
Где-то находили любовь и обретали горе.
Мой город спал то ли, то ли просто был болен.
Это добрая печаль в окнах напротив,
Где занавески из ситца скрывали дюжину слезных историй
Восемнадцатая осень, цвет багрово-красный.
Меня тянули книги, мольберты, краски, песни-джаз,
Серьезные фильмы с плохим концом —
Это то, что называют откровением перед сном
Мои слова повторялись эхом старых кварталов
Почти беззвучно, но больно переполняя бокалы
И грустью капали на пол ярким оттенком любви
В сумбуре пьяных мелодий, стирая старые дни
Опять стихи не о чем.
Не в ноты спетый куплет
Опять не то, что хотелось, да только выбора нет,
Но будто канули годы календарем неизвестности
Только новая песня, новая песня
Давно за полночь.
Все черновики в камине спят,
Ставшие пеплом, они не многое значат
Остывший кофе, сумрак настольной лампы разрушенный
Дым табачный, удушливый и стихи под подушкой
Все это осень!
Она внутри меня!
Она кругом!
Как-то сладкий, пурпурный, как яд,
Дождь свои капли ронял сухим вином на переплет французской классики
И словно огни, над заколдованной улицей гасли
Звезды рубинами уходили на дно океана
В небе бездонном оркестр играл
И соло-партия клавишных и гитары мелодия,
А душу щемит тоской, будто в сумрак уводит
Я не хочу засыпать!
Расставаться не тянет!
И серым стягом над городом кружит музыка старая.
За пластиночным шумом мой голос слышен отчетливо
Это новая песня, впустую, и снова еще одна

(переклад)

Годинник втрачав сенс, повітря остигало, танучи на пустинних вулицях
Димом, що відлітав у далечінь, слідом за лайнером Москва-Тенерифе
Я пішов по бульвару надій увечері тихим.
Десь знаходили кохання і знаходили горе.
Моє місто спало чи то, чи просто було хворе.
Це добра сум у вікнах навпроти,
Де фіранки із ситця приховували дюжину слізних історій
Вісімнадцята осінь, колір багряно-червоний.
Мене тягнули книги, мольберти, фарби, пісні-джаз,
Серйозні фільми з поганим кінцем
Це те, що називають одкровенням перед сном
Мої слова повторювалися луною старих кварталів
Майже беззвучно, але боляче переповнюючи келихи
І сумом капали на підлогу яскравим відтінком кохання
У сумбурі п'яних мелодій, стираючи старі дні
Знову вірші не про що.
Не в ноти заспіваний куплет
Знову не те, що хотілося, та тільки вибору немає,
Але ніби канули роки календарем невідомості
Тільки нова пісня, нова пісня
Давно за півночі.
Усі чернетки в каміні сплять,
Сталі попелом, вони не багато означають
Остигла кава, сутінки настільної лампи зруйновані
Дим тютюновий, задушливий і вірші під подушкою
Усе це осінь!
Вона всередині мене!
Вона кругом!
Якось солодкий, пурпуровий, як отрута,
Дощ свої краплі впускав сухим вином на палітурку французької класики
І немов вогні, над зачарованою вулицею гасли
Зірки рубінами йшли на дно океану
У небі бездонному оркестр грав
І соло-партія клавішних та гітари мелодія,
А душу щемить тугою, ніби в суток веде
Я не хочу засипати!
Розлучатися не тягне!
І сірим стягом над містом кружляє музика стара.
За пластинковим шумом мій голос чути чітко
Це нова пісня, даремно, і знову ще одна