Переклад тексту пісні К звёздам - ВиСтанция

К звёздам (оригінал)

Снова прощаюсь
В который раз, но остаюсь.
Боже.
Больше чужие поступки душу тревожат,
Нежели собственные промахи.
Я так устал
Замечать за всеми,
То, что за собой не замечал.
Что-ж:
Может я не прав,
Глуп,
Скажи?!
Неужели я не утвердил цели,
Жив дважды?
Дай мне сил сейчас, когда они мне так нужны.
Дай мне сил не опустить руки.
Это важно.
Сам ведь убегал босым по утренней росе в поле.
Я привык надеяться на близких.
Жаль, что мало их…
Доволен?!
Мои стихи читает лишь огонь в камине.
Разве это справедливость?!
Разве это справедливо?!
Говорят:
«Бросьте эти сантименты,
Все пройдет.»
Ждать того, что вовсе может и не быть
Не мое.
Только там я в силах
Сам творить желания.
Прошу,
Поймите правильно, если узнаете,
Что ухожу.
Жизни слишком мало,
Чтоб узнать зачем она дана.
Смерти слишком много,
Чтоб понять, что жизнь всего одна.
Только там, где истина неумолима,
Там я.
На пути к звездАм я.
На пути к звездАм.
Второй Куплет.
Когда мне не с кем говорить,
О том, что я потерян,
Да.
Когда я в пряности кидаюсь,
Словно за борт судна.
Не в силах удержать себя,
Не в силах быть обычным смертным.
Запретить парить, паря над небом,
Под облаками.
Мне бы… Я бы… Что бы делал,
Если бы на самом деле
Мог узнать, кто играет в судьбы.
Обвинений
Горы как всегда.
Виноватых меньше, чем один.
Чью-то прихоть скроет
Как обычно,
С чьих-то чуждых спин.
Думай, что мы спим.
На самом деле ты хочешь правды?
Прав был, говоря,
Что правил нет в этой игре.
Я в праве уходить когда хочу.
Словно ветер, тихо
Отрекаться от всего,
И не просить простить мой стиль.
Если я однажды не успею спеть с вами.
Если я забуду,
Буду клясться именами.
И не надо удивляться вовсе,
Если вдруг скажу,
Что надоело все.
Довольно, хватит.
Ухожу…
Мысли В Слух.
Знаешь, мне иногда кажется, что звезды говорят со мной.
Когда мне одиноко,
они иначе светят.
Я верю
в вечность, да, и верю этим небесам.
Я уверен, когда-нибудь ты тоже поймешь
меня.
И даже если все
это только стихи, то пусть они буду бессмертны.
Я знаю, она прочтет их.
Третий Куплет.
Если нет того, за что ты жизнь отдать не побоишься,
Значит незачем и вовсе жить.
Выходит так, дружище.
Мы ж еще руками не коснулись звезд.
Мы тут.
Может нас поймут эти люди,
Может нет.
Скуп
На улыбки с детства.
В строю сомнительных людей
Выбираю счастье.
Сегодняшним живя
Поверь.
Все равно
Мысли об одном.
Это ли я дам?
Но мой голос слышит только тот,
Кто глух и нем.
А значит как обычно,
Никому нет дела.
Ваше дело.
Я вас не виню.
Сам судим не буду.
Этим небо не лукавя говорил,
Что горе правды слаще.
Я так и думал.
Снова пуст почтовый ящик.
Между ночью и путем млечным
Верю, есть вечность,
И она мои стихи читает в этот вечер.
Знаю.
Незнакомка темноокая.
Не ревнуй, прошу.
Я просто ухожу к звездам.
Просто ухожу…

(переклад)

Знову прощаюсь
Вкотре, але залишаюся.
Боже.
Більше чужі вчинки душу турбують,
Чим свої промахи.
Я так втомився
Помічати за всеми,
Те, що за собою не помічав.
Що ж:
Може я не прав,
Дурний,
Скажи?
Невже я не затвердив цілі,
Живий двічі?
Дай мені сил зараз, коли вони мені так потрібні.
Дай мені сил не опустити руки.
Це важливо.
Адже сам тікав босим по ранковій росі в полі.
Я звик сподіватися на близьких.
Жаль, що мало їх…
Задоволений?
Мої вірші читає лише вогонь у каміні.
Хіба це справедливість?
Хіба це справедливо?
Кажуть:
«Киньте ці сантименти,
Все минеться.»
Чекати на те, що зовсім може і не бути
Не моє.
Тільки там я в силах
Сам творити бажання.
Прошу,
Зрозумійте правильно, якщо дізнаєтесь,
Що йду.
Життя надто мало,
Щоб дізнатися, навіщо вона дана.
Смерті дуже багато,
Щоб зрозуміти, що життя лише одне.
Тільки там, де істина невблаганна,
Там я.
На шляху до зірок я.
На шляху до зірок.
Другий Куплет.
Коли мені не з ким говорити,
Про те, що я втрачений,
Так.
Коли я в прянощі кидаюся,
Немов за борт судна.
Не в силах утримати себе,
Не в силах бути звичайним смертним.
Заборонити парити, ширяючи над небом,
Під хмарами.
Мені би… Я би… Що би робив,
Якщо б на самому справі
Міг дізнатися, хто грає в долі.
Звинувачень
Гори, як завжди.
Винних менше, ніж один.
Чиюсь забаганка сховає
Як зазвичай,
З чиїхось чужих спин.
Думай, що ми спимо.
Насправді ти хочеш правди?
Мав рацію, кажучи,
Що правил немає в цій грі.
Я в праві йти коли хочу.
Немов вітер, тихо
Зрікатися від всього,
І не просити вибачити мій стиль.
Якщо я одного разу не встигну заспівати з вами.
Якщо я забуду,
Клястимуся іменами.
І не треба дивуватися зовсім,
Якщо раптом скажу,
Що набридло все.
Досить, вистачить.
Іду ...
Думки вголос.
Знаєш, мені іноді здається, що зірки говорять зі мною.
Коли мені самотньо,
вони інакше світять.
Я вірю
ввічність, так, і вірю цим небесам.
Я впевнений, коли-небудь ти теж зрозумієш
мене.
І навіть якщо всі
це тільки вірші, то нехай вони будуть безсмертні.
Я знаю, вона прочитає їх.
Третій Куплет.
Якщо немає того, за що ти життя віддати не побоїшся,
Значить нема чого й зовсім жити.
Виходить так, друже.
Ми ще руками не торкнулися зірок.
Ми тут.
Може нас зрозуміють ці люди,
Може ні.
Скупий
На посмішки з дитинства.
У строю сумнівних людей
Вибираю щастя.
Сьогоднішнім живучи
Повір.
Все одно
Думки про одного.
Це я дам?
Але мій голос чує тільки той,
Хто глухий і нем.
А значить як завжди,
Нікому не діло.
Ваша справа.
Я вас не провину.
Сам судимий не буду.
Цим небо не лукавя говорив,
Що горе правди солодше.
Я так і думав.
Знову порожня поштова скринька.
Між ніччю та шляхом дрібним
Вірю, є вічність,
І вона мої вірші читає в цей вечір.
Я знаю.
Незнайомка темноока.
Не ревнуй, прошу.
Я просто йду до зірок.
Просто йду...