| Моє серце, як звір, у тиші причаїлося,
|
| Алкоголь не бере і порвалася струна.
|
| Може бути життя моє мені і справді наснилося
|
| І пропаща я нікому не потрібна.
|
| Не потрібна мені туга з золотими хрестами,
|
| Непотрібні журавлі та сиві поля.
|
| Так навіщо я дивлюся крижаними очима
|
| На все те, що вже не турбує мене.
|
| Так навіщо я дивлюся крижаними очима
|
| На все те, що вже не турбує мене.
|
| Приспів:
|
| Видно щось ще в моєму серці залишилося,
|
| Мабуть, щось ще моє серце зберігає.
|
| Чи це кохання, чи мені здалося,
|
| Чи це душа так російською болить.
|
| Вздовж дороги стовпи та дому розвалюхи,
|
| Так закинутий храм, так в снігу тополі.
|
| Відламала доля два житні краюки,
|
| Посолила і шлях відпустила мене.
|
| Я вже не повернуся, так здавалося мені раніше.
|
| Це більше не Русь, тут чужа земля.
|
| Тут кохання більше немає, а надія все далі,
|
| Але, мабуть, дуже помилялася я.
|
| Приспів:
|
| Видно щось ще в моєму серці залишилося,
|
| Мабуть, щось ще моє серце зберігає.
|
| Чи це кохання, чи мені здалося,
|
| Чи це душа так російською болить.
|
| Видно щось ще в моєму серці залишилося,
|
| Мабуть, щось ще моє серце зберігає.
|
| Чи це кохання, чи мені здалося,
|
| Чи це душа так російською болить. |