| Моє серце, як звір, у тиші причаїлося, | 
| Алкоголь не бере і порвалася струна. | 
| Може бути життя моє мені і справді наснилося | 
| І пропаща я нікому не потрібна. | 
| Не потрібна мені туга з золотими хрестами, | 
| Непотрібні журавлі та сиві поля. | 
| Так навіщо я дивлюся крижаними очима | 
| На все те, що вже не турбує мене. | 
| Так навіщо я дивлюся крижаними очима | 
| На все те, що вже не турбує мене. | 
| Приспів: | 
| Видно щось ще в моєму серці залишилося, | 
| Мабуть, щось ще моє серце зберігає. | 
| Чи це кохання, чи мені здалося, | 
| Чи це душа так російською болить. | 
| Вздовж дороги стовпи та дому розвалюхи, | 
| Так закинутий храм, так в снігу тополі. | 
| Відламала доля два житні краюки, | 
| Посолила і шлях відпустила мене. | 
| Я вже не повернуся, так здавалося мені раніше. | 
| Це більше не Русь, тут чужа земля. | 
| Тут кохання більше немає, а надія все далі, | 
| Але, мабуть, дуже помилялася я. | 
| Приспів: | 
| Видно щось ще в моєму серці залишилося, | 
| Мабуть, щось ще моє серце зберігає. | 
| Чи це кохання, чи мені здалося, | 
| Чи це душа так російською болить. | 
| Видно щось ще в моєму серці залишилося, | 
| Мабуть, щось ще моє серце зберігає. | 
| Чи це кохання, чи мені здалося, | 
| Чи це душа так російською болить. |