| Залишилася лише далека луна
|
| І ми з тобою, як два відлуння
|
| Невимовних слів, нездійсненних снів
|
| Як шкода, що ти тоді не приїхав
|
| І не пішов по тонкій смужці,
|
| А це був слід ведучий за мною
|
| Мені здається, я більше не вірю
|
| І не шукаю в тебе неминучість
|
| Я просто живу сьогоднішнім днем
|
| Трохи раніше ревнощі
|
| Трохи запізніла ніжність
|
| Як замкнене коло, і ми з тобою в ньому
|
| Не здавайся, якщо можеш
|
| Ти поверни і просто більше
|
| Не втрачай мене, не втрачай мене
|
| Ми не знаємо наших доль,
|
| Але нехай усі, кого ми любимо
|
| Небеса зберігають, тільки ти не втрачай мене
|
| Ти не втратий…
|
| І сипалося розбите скло
|
| І вітер забирав відлуння
|
| Невимовних слів, нездійсненних снів
|
| Душа моя в руках твоїх теплих
|
| Стає податливішим воску
|
| І замкнене коло, і знов ми в нем
|
| Не здавайся, якщо можеш
|
| Ти поверни і просто більше
|
| Не втрачай мене, не втрачай мене
|
| Ми не знаємо наших доль,
|
| Але нехай усі, кого ми любимо
|
| Небеса зберігають, тільки ти не втрачай мене
|
| Давай розгойдуємо, як маятник життя
|
| До самих країв і будемо поспішати
|
| І більше не чекати ні дня
|
| Не втрачай мене!
|
| Не здавайся, якщо можеш
|
| Ти поверни і просто більше
|
| Не втрачай мене, не втрачай мене
|
| Ми не знаємо наших доль,
|
| Але нехай усі, кого ми любимо
|
| Небеса зберігають, тільки ти не втрачай мене
|
| Ти не втратий мене |