| Ми бігали відкритими полями, такі голі, рука об руку
|
| З усіма нашими прекрасними обіцянками на такій вологій і теплій землі
|
| Наповнені сльозами губи цілували один одного
|
| Ніби хотіли знати всі відповіді
|
| Я був би щасливий, коли виросту
|
| Тепер ти ведеш мене шляхом
|
| Більше прощань немає
|
| Немає нічого, що відділяє нас один від одного
|
| Більше прощань немає
|
| Ось мій Едем, моя втрачена земля
|
| Немає більше прощання…
|
| Я пішов аж до себе
|
| Щоб мати можливість побачити своє власне пекло
|
| Моє внутрішнє Я, яке ніколи не наважувався сказати так, як воно є
|
| Тоді ти взяв мій страх, мій голод, моє бажання
|
| Мені більше не треба боятися
|
| Пліч-о-пліч у палаючому полі ми знову стоїмо міцні й цілі
|
| Більше прощань немає
|
| Немає нічого, що відділяє нас один від одного
|
| Більше прощань немає
|
| Ось мій Едем, моя втрачена земля
|
| Більше прощань немає
|
| Нам двом дуже потрібні один одному
|
| Більше прощань немає
|
| Ось мій Едем, моя втрачена земля
|
| Ти такий блискучий і самоочевидний
|
| Як остання сторінка книги
|
| Не залишилося рядків, у яких можна сховатися
|
| Ми стоїмо голими один перед одним
|
| Більше прощань немає
|
| Немає нічого, що відділяє нас один від одного
|
| Більше прощань немає
|
| Нам двом дуже потрібні один одному
|
| Більше прощань немає
|
| Немає нічого, що відділяє нас один від одного
|
| Більше прощань немає
|
| Ось мій Едем, моя втрачена земля
|
| Більше прощань немає
|
| Нам двом дуже потрібні один одному
|
| Більше прощань немає
|
| Ти мій Едем, моя втрачена земля
|
| Немає більше прощання… |