| Десь там, вдалині червоніє захід сонця
|
| Тільки тут тебе нема, моя порожня рука
|
| І по калюжам один, і х*ево то як
|
| Руками рвати хмари, руками рвати хмари
|
| Десь у пам'яті там роз'їдає всередині
|
| На х*й Felicita, я ловлю цей ритм
|
| Цей крутиться диск із відкритих вікон
|
| У всіх, кинутих кис, ллються сльози рікою
|
| Ти одна десь там, я один десь тут
|
| Твої сльози — вода, солона суміш,
|
| А на вулиці дощ, був розцінений, як знак
|
| Що мені не потрібний ніхто, як і ти не потрібна
|
| І промокну, наскрізь, я під цим дощем
|
| І не треба поспішати, ти мене вдома не чекаєш
|
| На х*й мені це місто, і на х*й тут все
|
| На х*й я полюбив, тупорилий осел
|
| Там, де були я і ти — і слід простигнув
|
| І марно всі списані листи
|
| Тобі здається кохання моє — понти
|
| Що пояснювати тобі, порожній клопіт
|
| Там, де були я і ти — і слід простигнув
|
| І марно всі списані листи
|
| Тобі здається кохання моє — понти
|
| Що пояснювати тобі, порожній клопіт
|
| Вже розмащені полотна, і тебе не знайти
|
| Давно розведені мости над Невою-річкою
|
| Те, що було там давно, вже не врятувати
|
| Я опромінений, як рентгеном, холодним місяцем
|
| У цьому місті великому, так багато будинків
|
| У цій кількості вікон, але де твоє
|
| Нехай у моєму величезному серці так багато віршів
|
| Так чомусь без тебе воно не співає
|
| Ногами, калюжі розгрібаючи кудись іду
|
| Моє обличчя спотворене у відбиванні води
|
| Я складаю про тебе під мій знайомий продукт
|
| І від запаленої сигарети, розлітається дим
|
| Що у тебе там у голові — ніколи не розумію
|
| Адже вашу логіку, залізну, наукою не взяти
|
| Десь над вухом прохихикає хитрий Амур
|
| Я полюбити тебе хотів би? |
| так|тільки не можна
|
| Там, де були я і ти — і слід простигнув
|
| І марно всі списані листи
|
| Тобі здається кохання моє — понти
|
| Що пояснювати тобі, порожній клопіт
|
| Там, де були я і ти — і слід простигнув
|
| І марно всі списані листи
|
| Тобі здається кохання моє — понти
|
| Що пояснювати тобі, порожній клопіт |