| І твій квиток у хмари вже кимось куплений.
|
| Замоскворецьку бруківку вимірюють ступні.
|
| Тухнемо в самотності і гаснуть зірки
|
| Руйнується наш світ, який ми створили.
|
| Відображення особи в цій каламутній калюжі.
|
| Бути з тобою до кінця нікому не потрібно вже.
|
| З жахом очі приймають реальність.
|
| Наша спілка під небесами була, щось зламалося.
|
| У північних діалогах кроки по набережній.
|
| Знов будуєш недоторка, забала вже.
|
| Ти зрозумій — це кінець, і терпець урвався.
|
| Перемішалися на твоєму лиці сльози і соплі.
|
| А я, тону у твоїх очах, небесно-синіх.
|
| Якщо було що не так, то, пох*й, пробач мені.
|
| Ти була моїм стимулом, глибиною моїх думок.
|
| Перелічувати всі ці епітети не вистачить життя мені.
|
| Приспів:
|
| Я з тобою до кінця не поставлю крапку.
|
| Вийдемо з тобою з-під вінця, ти народиш мені доньку.
|
| Я вранці відсипаюся, на роботу вночі мені.
|
| На безіменних — два кільця; |
| глазуні, пончики.
|
| Я з тобою до кінця не поставлю крапку.
|
| Вийдемо з тобою з-під вінця, ти народиш мені доньку.
|
| Я вранці відсипаюся, на роботу вночі мені.
|
| На безіменних — два кільця; |
| посуд, борщ, *ля!
|
| Майнула в темряві твоя синя сукня.
|
| У лабіринтах сірих стін шукати тебе вистачить.
|
| Натиск усіх цих пристрастей, буря емоцій.
|
| Твоя посмішка для мене, як світло в віконце.
|
| Грають діти у ставка, у плакучої верби.
|
| І ти лаєшся, коли така гарна.
|
| Зовсім просила зав'язати мене, начебто зав'язував.
|
| Адже не буває ніколи так, щоб все і відразу.
|
| І розкидав в своєму розумі колишні дії,
|
| Але ти знову йшла кудись по сходах.
|
| Чую, грюкнули внизу двері під'їзна.
|
| А я, чисто так люблю тебе, якось по-дитячому.
|
| Я тиждень для тебе нікого не обкрадав.
|
| Чорно-білої ти, долі моєї — яскрава веселка.
|
| Щодня тебе все більше мені хочеться тішити.
|
| Подивись у мої очі… Ну, правда ж!
|
| Приспів:
|
| Я з тобою до кінця не поставлю крапку.
|
| Вийдемо з тобою з-під вінця, ти народиш мені доньку.
|
| Я вранці відсипаюся, на роботу вночі мені.
|
| На безіменних — два кільця; |
| глазуні, пончики.
|
| Я з тобою до кінця не поставлю крапку.
|
| Вийдемо з тобою з-під вінця, ти народиш мені доньку.
|
| Я вранці відсипаюся, на роботу вночі мені.
|
| На безіменних — два кільця; |
| посуд, борщ, *ля!
|
| Грудень 2015. |