Переклад тексту пісні Беды Не Видел - TRUEтень

Беды Не Видел (оригінал)

Ё-ё!
Ё!
AzimutZvuk!
Да!
А я, чуял запах денег и запах крови,
Мне по*уй — виски с колой или джин-тоник.
Когда я мерз в тюремной камере, так и не понял,
Равнобедренный ли в ней был прямоугольник.
И пускай я день в карете, а тень в корвете,
Но я с детства не бросаю слова на ветер.
Со свободы пару грамм прилетит в конверте.
Наша вертится планета, и мы ее вертим.
Ты по своей жизни — майор, я по своей — полковник.
Помню, урки говорили: будущее в скромных.
Помню, низко облака так, и на сердце грусть.
Уводили мусора, я обещал вернуться к тебе.
Детство босоногое, творил веселье.
Помню первую любовь, первое похмелье.
Бои первой крови;
жили, как умели.
Время сплетало мои дни в месяца недели.
Припев:
Копейка медная с горы покатится звонко,
Меня в бараке согревала мацаная шконка.
А мы подумать не могли, что всё кончится быстро,
От пионерского костра в небо взмывали искры.
Копейка медная с горы покатится звонко,
Меня в бараке согревала мацаная шконка.
А мы подумать не могли, что всё кончится быстро,
От пионерского костра в небо взмывали искры.
Выстрел порвет туман и развеет муть, брызги,
Камнем упал, он упал на грудь с визгом.
У проходной тормознет ворон,
Дальше — запутанный сценарий: колючки, заборы.
А где-то плакала гитара и грустили люди,
Каждый что-то вспоминал, чего уже не будет.
Одела осень в золотое пустые дворы,
С первого срока я откинулся и сел вторым.
Снова к разбитому корыту, *ля, мне вломы.
Мы со времен Социализма шевелим камыш.
Снова какая-то дилемма, барыга — Румын.
Сейчас приедет моя крыша, слышь — это мы.
А годы быстро пролетают, забываем все мы.
А я, с улыбкой вспоминаю, когда был зеленым.
Я помню прошлое моё — не всё в нем беда.
Не знает счастия босяк, кто беды не видал!
Припев:
Копейка медная с горы покатится звонко,
Меня в бараке согревала мацаная шконка.
А мы подумать не могли, что всё кончится быстро,
От пионерского костра в небо взмывали искры.
Копейка медная с горы покатится звонко,
Меня в бараке согревала мацаная шконка.
А мы подумать не могли, что всё кончится быстро,
От пионерского костра в небо взмывали искры.
Копейка медная с горы покатится звонко,
Меня в бараке согревала мацаная шконка.
А мы подумать не могли, что всё кончится быстро,
От пионерского костра в небо взмывали искры.

(переклад)

Е-е!
Е!
AzimutZvuk!
Так!
А я, чув запах грошей і запах крові,
Мені по*уй — віскі з колою або джин-тонік.
Коли я мерз у тюремній камері, так і не зрозумів,
Рівнобедрений чи в ній був прямокутник.
І нехай я день у кареті, а тінь у корветі,
Але я з дитинства не кидаю слова на вітер.
Зі свободи пару грам прилетить у конверті.
Наша крутиться планета, і ми її крутимо.
Ти за своїм життям майор, я за своїм полковником.
Пам'ятаю, урки казали: майбутнє у скромних.
Пам'ятаю, низько хмари так, і на серце смуток.
Виводили сміття, я обіцяв повернутися до тебе.
Дитинство босоноге, творив веселощі.
Пам'ятаю перше кохання, перше похмілля.
Бої першої крові;
жили, як уміли.
Час сплітав мої дні в місяці тижня.
Приспів:
Копійка мідна з гори покотиться дзвінко,
Мене в бараку зігрівала мащена шконка.
А ми подумати не могли, що все скінчиться швидко,
Від піонерського вогнища в небо здіймалися іскри.
Копійка мідна з гори покотиться дзвінко,
Мене в бараку зігрівала мащена шконка.
А ми подумати не могли, що все скінчиться швидко,
Від піонерського вогнища в небо здіймалися іскри.
Постріл порве туман і розвіє каламут, бризки,
Каменем упав, він упав на груди з вереском.
У прохідний гальмує ворон,
Далі - заплутаний сценарій: колючки, паркани.
А десь плакала гітара і сумували люди,
Кожен щось згадував, чого вже не буде.
Одягнула осінь у золоте порожні двори,
З першого терміну я відкинувся і сів другим.
Знову до розбитого корита, *ля, мені вломи.
Ми з часом Соціалізму ворушимо очерет.
Знову якась дилема, барига — Румун.
Зараз приїде мій дах, чуєш — це ми.
А роки швидко пролітають, забуваємо всі ми.
А я, з посмішкою згадую, коли був зеленим.
Я пам'ятаю минуле моє—не все в ньому біда.
Не знає щастя босяк, хто біди не бачив!
Приспів:
Копійка мідна з гори покотиться дзвінко,
Мене в бараку зігрівала мащена шконка.
А ми подумати не могли, що все скінчиться швидко,
Від піонерського вогнища в небо здіймалися іскри.
Копійка мідна з гори покотиться дзвінко,
Мене в бараку зігрівала мащена шконка.
А ми подумати не могли, що все скінчиться швидко,
Від піонерського вогнища в небо здіймалися іскри.
Копійка мідна з гори покотиться дзвінко,
Мене в бараку зігрівала мащена шконка.
А ми подумати не могли, що все скінчиться швидко,
Від піонерського вогнища в небо здіймалися іскри.