Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні 125 azul [Ao vivo], виконавця - Trovante
Дата випуску: 05.08.1999
Мова пісні: Португальська
125 azul [Ao vivo](оригінал) |
Foi sem mais nem menos |
Que um dia selei a 125 azul |
Foi sem mais nem menos |
Que me deu para abalar sem destino nenhum |
Foi sem graça nem pensando na desgraça |
Que eu entrei pelo calor |
Sem pendura que a vida já me foi dura |
P’ra insistir na companhia |
O tempo não me diz nada |
Nem o homem da portagem na entrada da auto-estrada |
A ponte ficou deserta nem sei mesmo se Lisboa |
Não partiu para parte incerta |
Viva o espaço que me fica pela frente e não me deixa recuar |
Sem paredes, sem ter portas nem janelas |
Nem muros para derrubar |
Talvez um dia me encontre |
Assim talvez me encontre |
Curiosamente dou por mim pensando onde isto me vai levar |
De uma forma ou outra há-de haver uma hora para a vontade de parar |
Só que à frente o bailado do calor vai-me arrastando para o vazio |
E com o ar na cara, vou sentindo desafios que nunca ninguém sentiu |
Talvez um dia me encontre |
Assim talvez me encontre |
Entre as dúvidas do que sou e onde quero chegar |
Um ponto preto quebra-me a solidão do olhar |
Será que existe em mim um passaporte para sonhar |
E a fúria de viver é mesmo fúria de acabar |
Foi sem mais nem menos |
Que um dia selou a 125 azul |
Foi sem mais nem menos |
Que partiu sem destino nenhum |
Foi com esperança sem ligar muita importância àquilo que a vida quer |
Foi com força acabar por se encontrar naquilo que ninguém quer |
Mas Deus leva os que ama |
Só Deus tem os que mais ama |
(переклад) |
Було ні більше, ні менше |
Якось я запечатав 125 синій |
Було ні більше, ні менше |
Що мене трясти без жодного призначення |
Було нудно навіть не думати про ганьбу |
Що я потрапив через спеку |
Без повішення мені було вже важко |
Наполягати на компанії |
Час мені ні про що не говорить |
Ні платника на в’їзді з шосе |
Міст був безлюдний, я навіть не знаю, чи Лисабон |
Не пішов на непевну частину |
Живіть у просторі, який стоїть переді мною і не дає мені відступати |
Ні стін, ні дверей, ні вікон |
Немає стін, щоб зруйнувати |
Можливо, колись ти зустрінеш мене |
Тож, можливо, ти мене знайдеш |
Цікаво, але мені цікаво, куди це мене приведе |
Так чи інакше настане час, коли воля припиниться |
Але попереду балет спеки тягне мене в порожнечу |
І з повітрям на обличчі я відчуваю труднощі, яких ще ніхто не відчував |
Можливо, колись ти зустрінеш мене |
Тож, можливо, ти мене знайдеш |
Серед сумнівів, що я є і куди хочу піти |
Чорна точка розбиває самотність погляду |
Чи є в мені паспорт, щоб мріяти |
І лютість життя насправді є лютістю кінця |
Було ні більше, ні менше |
Це одного дня запечатало 125 синій |
Було ні більше, ні менше |
Це залишилося без призначення |
Це було з надією, не надаючи особливого значення тому, чого хоче життя |
Було важко знайти себе в тому, чого ніхто не хоче |
Але Бог бере тих, кого любить |
Тільки у Бога є ті, кого він любить найбільше |