| Вона виносить надвір почитати
|
| І на кріслі в провулку
|
| Вона розгладжує сторінки
|
| І читає: «Я далеко не вдаю, що ми не більше, ніж друзі
|
| І цей момент втрачає терпіння
|
| І час — це все, що є
|
| Все одно воно зникає, тому ви повинні скажіть мені що правда
|
| Ти думаєш про мене так, як я думаю про тебе?
|
| Або це теж неможливо?
|
| І якщо це що це
|
| І ми називаємо це виходить, я не буду самотнім, жити серед чужих людей
|
| А тепер залишається лише бути безсилою
|
| Тоді вас розгромить кавалерія, яка прийде врятувати вас
|
| Це все, що є
|
| Ніхто не любить тебе так, як я
|
| Тож якщо ви думаєте, що зробите краще
|
| Просто знайте, що тут немає нічого, чого б диво не виправило
|
| Навіщо зависати вічно?
|
| Це не рай чи пекло для іншого місця
|
| Я не знаю, чи ви пам’ятаєте
|
| Але я не якийсь пташиний мер, що прибіг до міської площі
|
| Чого це ви очікуєте?
|
| Вам потрібно запрошення кудись поїхати?
|
| Я пров ніч на морі
|
| (Все вмирає, і так було завжди)
|
| Тепер для мене немає нічого чужого
|
| (Все вмирає, і так було завжди)
|
| Ні радості, ні печалі, ні чого не пощадить
|
| (Все вмирає, і так було завжди)
|
| Щоб відродитися знову
|
| (Все вмирає, і так було завжди)
|
| Тож якщо ви думаєте, що зробите краще
|
| Просто знайте, що тут немає нічого, що диво не виправить
|
| Навіщо триматися вічно?
|
| Це не рай чи пекло для іншого місця
|
| Я не знаю, чи ви пам’ятаєте
|
| Але я не якийсь пташиний мер, що прибіг до міської площі
|
| Я готовий їти завжди
|
| Чому вам взагалі потрібна причина, щоб кудись піти?
|
| О, взагалі |