| Прокинувся вранці й видивився у вікно
|
| І я боровся, щоб щось сказати
|
| Ви пішли під дощ, не зачинивши дверей
|
| Я не стояв на твоєму шляху
|
| Я сумую за тобою більше, ніж раніше
|
| А де я знайду втіху Бог знає
|
| Бо ти покинув мене саме тоді, коли я найбільше потребував тебе
|
| Ти покинув мене саме тоді, коли я найбільше потребував тебе
|
| Більшість кожного ранку я виглядаю у вікно
|
| І я думаю про те, де б ви могли бути
|
| Я написав вам листи, які хотів би надіслати
|
| Якби ви просто надіслали мені
|
| Я сумую за тобою більше, ніж раніше
|
| А де я знайду втіху Бог знає
|
| Бо ти покинув мене саме тоді, коли я найбільше потребував тебе
|
| Ти покинув мене саме тоді, коли я найбільше потребував тебе
|
| Прокинувся вранці й видивився у вікно
|
| І я намагався, що що сказати
|
| Ви пішли під дощ, не сказавши жодного слова
|
| Я не стояв на твоєму шляху
|
| Тепер я сумую за тобою більше, ніж раніше
|
| А де я знайду втіху Бог знає
|
| Бо ти покинув мене саме тоді, коли я найбільше потребував тебе
|
| Ти покинув мене саме тоді, коли я найбільше потребував тебе |