Переклад тексту пісні Gala - The Waterboys

Gala (оригінал)

Gala hangs from the window frame
Dressed in black and white
Her face is colourless
In the moonlight
She turns around and her lips move
But the words just drop away
She leans on the back of a chair
And her arms begin to sway
She and I can hear voices
Talking in the room next door
Saying things we used to say
That we can’t believe in any more
We’ve seen too many castles crumble
Made too many innocent mistakes
Who could have known that one house
Could hold so much heartbreak?
And then the clockbell rings
The wind blows in —
Gala makes for the door
Her eyes blaze
And her hands are shaking
She opens her mouth and roars!
Gala doesn’t want, Gala doesn’t need
She claws at her face
With her nails till it bleeds
She runs down the stairs
In her poor bare-feet
She’s too woman to cry or go down on her knees
Then her mother is there
And her voice is soft
She pulls Gala close
She soothes Gala’s cuts
And gently chides
And Gala knows…
That Gala shouldn’t worry
She needn’t be afraid
Because there are sailors on the sea tonight
In ships that God made
Look!
They cast out the line
With a «heave two-three-four»
And they sing as they pull
Our lost souls aboard

Gala (переклад)

Гала звисає з віконної рами
Одягнений у чорно-біле
Її обличчя безбарвне
У місячному сяйві
Вона обертається, і її губи рухаються
Але слова просто зникають
Вона спирається на спинку крісла
І її руки починають хитатися
Ми з нею чуємо голоси
Розмовляємо в сусідній кімнаті
Говорити те, що раніше говорили
У що ми більше не можемо вірити
Ми бачили, як руйнується забагато замків
Зробив забагато невинних помилок
Хто б міг знати той будинок
Може втримати так багато душевного розриву?
А потім дзвонить годинник
Вітер дме —
Гала йде до дверей
Її очі палають
І руки в неї тремтять
Вона відкриває рота і реве!
Гала не хоче, Гала не потребує
Вона чіпляється за обличчя
З нігтями, аж до кровотечі
Вона біжить по сходах
У її бідних босоніж
Вона занадто жінка, щоб плакати чи пасти на коліна
Тоді її мати там
І її голос м’який
Вона притягує Галу до себе
Вона заспокоює порізи Гали
І ніжно дорікає
І Гала знає…
Ця Гала не повинна хвилюватися
Їй не потрібно боятися
Тому що сьогодні вночі на морі є моряки
У кораблях, створених Богом
Дивись!
Вони викинули лінію
З «киньте два-три-чотири»
І вони співають, коли тягнуть
Наші загублені душі на борту