| Кажуть, часи стають важкими для працюючої людини
|
| Ну, кажуть, часи стають важкими для працюючої людини
|
| Мені байдуже, котра година
|
| Я хочу те, що моє, а не його
|
| Я хочу тягнути свій вагон своїми двома руками
|
| Кажуть, що тут не так близько, щоб обходити
|
| Кажуть, що тут не так близько, щоб обходити
|
| Я не проти поділитися хлібом і вечерею
|
| Але коли справа доходить до тютюну, то для кожного чоловіка власне
|
| І якщо ви принесли власну пляшку
|
| Давай і сідай
|
| Іноді здається, що всі хочуть збити вас
|
| Так, іноді здається, що всі хочуть збити вас
|
| Не йдіть додому і не ріжте собі зап’ястя
|
| Виходь битися обома кулаками
|
| Я знаю, що ти мені не віриш
|
| Але все, безперечно, може змінитися
|
| Здається, я вже був цією самотньою дорогою
|
| Здається, я вже був цією самотньою дорогою
|
| Іноді я рухаюся й падаю
|
| Ви знаєте, що я побив, але я ще не вмираю
|
| Щось змушує мене вставати і повертатися за ще
|
| Ну, кажуть, часи стають важкими для працюючої людини
|
| Так, кажуть, часи стають важкими для працюючої людини
|
| Мені байдуже, котра година
|
| Я хочу те, що моє, а не його
|
| Я хочу тягнути свій вагон своїми двома руками
|
| Я хочу тягнути свій вагон своїми двома руками |