Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Дурень, виконавця - Сварга. Пісня з альбому Огни на курганах, у жанрі Фолк-метал
Вікові обмеження: 18+
Лейбл звукозапису: Music1
Мова пісні: Російська мова
Дурень(оригінал) |
Горе мне щемило сердце |
Да рука хватала ножны |
Только те давно пустые |
Меч лежит на дне болотном |
Грудь броней хотел украсить |
Да кольчуга проржавела |
Годы в погребе лежала |
В нем она и отсырела |
На коня хотел забраться |
Старый конь и повалился |
Он одним лишь глазом видел |
Да и ноги не держали |
И пошел в лаптях по селам |
Да меня оттуда гнали |
Один раз уснул у дуба |
Так с меня и лапти сняли |
Тридцать лет ходил по тропам |
Да решил вернуться к дому, |
Но забыл, откуда вышел |
Когда в лапти был обутый |
Припев: Ой-ё — ох, дурень! |
Ой-ё — о-о-о-о… |
И ходил еще три года |
В старой драной одежонке |
Потом вышел на дорогу, |
Что вела к избе родимой, |
А избы и нет в помине |
Пара бревен да колодец |
Из колодца хрен напьешься |
Он землей засыпан крепко |
Я и сел на пень кленовый |
Весь усталый да голодный |
На меня глядела ведьма |
И трясла кривой клюкою |
Говорила: «Что ж ты дурень |
Не ценил того, что было |
Что отправился в дорогу |
Коли дома дел по горло |
Вот сиди и жди кончины |
Без лаптей да неумытый |
Смерть недолго ждать осталось |
Не успеешь оглянуться!» |
(переклад) |
Горе мені щеміло серце |
Так рука хапала піхви |
Тільки ті давно порожні |
Меч лежить на дні болотяному |
Груди бронею хотів прикрасити |
Так кольчуга проіржавіла |
Роки в льоху лежала |
У ньому вона і відсиріла |
На коня хотів забратися |
Старий кінь і повалився |
Він одним лише оком бачив |
Та і ноги не тримали |
І пішов у лаптях по селах |
Так мене звідти гнали |
Один раз заснув у дуба |
Так з мене і ноги зняли |
Тридцять років ходив по стежках |
Так вирішив повернутися до будинку, |
Але забув, звідки вийшов |
Коли в лапті був взутий |
Приспів: Ой-о-ох, дурень! |
О-о-о-о-о-о... |
І ходив ще три роки |
У старому драному одягу |
Потім вийшов на дорогу, |
Що вела до хати рідної, |
А хати і немає в пам'яті |
Пара колод та колодязь |
З криниці хрін нап'єшся |
Він землею засипаний міцно |
Я і сів на пень кленовий |
Весь стомлений та голодний |
На мене дивилася відьма |
І трусила кривою клюкою |
Говорила: «Що ж ти дурень |
Не цінував того, що було |
Що вирушив у дорогу |
Коли вдома справ по горло |
От сиди і чекай смерті |
Без лаптей та невмитий |
Смерть недовго чекати |
Не встигнеш озирнутися!» |