Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Ночной полет, виконавця - Сурганова и Оркестр. Дата випуску: 10.06.2021
Мова пісні: Російська мова
Ночной полет(оригінал) |
| Еще один ночной полет – |
| Везет, тебя уже позвали. |
| Ну что ж, придёт и мой черед, |
| Вот только встретимся едва ли… |
| Я ведь помню, |
| как ветер умеет зализывать раны! |
| Я ведь помню, |
| как из-под копыт летит звёздная пыль. |
| Я ведь тоже был |
| от путешествий безумный и пьяный. |
| Я ведь тоже немало |
| в далёких мирах наследил. |
| Ты не вернешься сюда никогда |
| И, выбирая момент для разбега, |
| Ты крикнешь мне запоздалое «да» |
| И позабудешь родимое небо. |
| Я прошепчу бесполезное «стой» |
| И, обливаясь слезами бессилья, |
| На том костре, что согрел нас с тобой, |
| Оставлю жечь бесполезные крылья. |
| Летел Икар, стрелял Амур – |
| Так где ж теперь вы, дни былые? |
| Бескрылый ангел пьян и хмур… |
| И небо скрыли тучи злые. |
| А кто смеялся от счастья, |
| сгорая на углях заката? |
| А кто пел о любви, |
| С улыбкой натягивал лук? |
| Неужели мне жить суждено |
| тем, что было когда-то? |
| Нет, я не верю, не верю, |
| Что ты улетаешь так вдруг! |
| Ты не вернешься сюда никогда |
| И, выбирая момент для разбега, |
| Ты крикнешь мне запоздалое «да» |
| И позабудешь родимое небо. |
| Я прошепчу бесполезное «стой» |
| И, обливаясь слезами бессилья, |
| На том костре, что согрел нас с тобой, |
| Оставлю жечь бесполезные крылья. |
| Вот он, колчан и стрелы! |
| Крылья мои просохли. |
| Песню почти допел я, |
| Боль и тоска заглохли! |
| Дали добро на вылет |
| Звезды зелёным светом! |
| Слышишь, играют крылья |
| Вольным ветром!? |
| Мы не вернемся сюда никогда, |
| Мы позабыли родимое небо. |
| Мы позабыли его навсегда, |
| Нас поглотила манящая небыль. |
| Десятки лет длилась наша любовь, |
| На тысячу лет мы отбились от стаи. |
| Да, мы, конечно же, встретимся вновь, |
| Вот только вряд ли друг друга узнаем… |
| (переклад) |
| Ще один нічний політ – |
| Щастить, тебе вже покликали. |
| Ну що ж, прийде і моя черга, |
| От тільки зустрінемося навряд чи… |
| Адже я пам'ятаю, |
| як вітер уміє зализувати рани! |
| Адже я пам'ятаю, |
| як з-під копит летить зоряний пил. |
| Адже я теж був |
| від подорожей божевільний та п'яний. |
| Адже я теж чимало |
| у далеких світах успадкував. |
| Ти не повернешся сюди ніколи |
| І, вибираючи момент для розбігу, |
| Ти крикнеш мені запізніле «так» |
| І забудеш рідне небо. |
| Я прошепчу марне «стій» |
| І, обливаючись сльозами безсилля, |
| На вогнищі, що зігрів нас з тобою, |
| Залишу палити непотрібні крила. |
| Летів Ікар, стріляв Амур - |
| То де ж ви, давні дні? |
| Безкрилий ангел п'яний і похмурий. |
| І небо сховали хмари злі. |
| А хто сміявся від щастя, |
| згоряючи на вугіллі заходу сонця? |
| А хто співав про кохання, |
| З усмішкою натягував лук? |
| Невже мені жити судилося |
| тим, що було колись? |
| Ні, я не вірю, не вірю, |
| Що ти відлітаєш так раптом! |
| Ти не повернешся сюди ніколи |
| І, вибираючи момент для розбігу, |
| Ти крикнеш мені запізніле «так» |
| І забудеш рідне небо. |
| Я прошепчу марне «стій» |
| І, обливаючись сльозами безсилля, |
| На вогнищі, що зігрів нас з тобою, |
| Залишу палити непотрібні крила. |
| Ось він, сагайдак і стріли! |
| Крила мої просохли. |
| Пісню майже заспівав я, |
| Біль і туга затихли! |
| Дали добро на виліт |
| Зірки зеленим світлом! |
| Чуєш, грають крила |
| Вільним вітром! |
| Ми не повернемося сюди ніколи, |
| Ми забули рідне небо. |
| Ми забули його назавжди, |
| Нас поглинула принадна небиль. |
| Десятки років тривало наше кохання, |
| На тисячу років ми відбилися від зграї. |
| Так, ми, звичайно ж, зустрінемося знову, |
| От тільки навряд чи один одного дізнаємось. |