Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні La Cité des Anges, виконавця - Sinik.
Дата випуску: 02.12.2007
Мова пісні: Французька
La Cité des Anges(оригінал) |
— Allô c’est qui? |
— C'est Sinik, ça va mon pote? |
— Ça va |
— Ah ça fait plaisir d’entendre ta voix là |
— Moi aussi |
— C'est gentil, c’est gentil, ça va mon pote alors quoi de neuf? |
— Je suis sorti de l’hôpital, lundi |
— Lundi? |
T’es sorti lundi? |
— Oui, oui |
— Ouais ben je sais en fait, j’ai eu le docteur au téléphone, il m’a dit que ça |
s'était bien passé et tout c’est cool, j’suis content. |
Ça va mon pote, |
t’as fait quoi depuis que t’es sorti? |
— J'ai joué au foot |
— T'as joué au foot avec tes potes? |
— C'est ça |
— Bon ben c’est cool |
— Alors c’est quand que tu passe me voir? |
— Ben bientôt, j’vais essayer de venir, bientôt, de toute façon j’ai ton numéro, |
je t’appelle, et puis si tu veux venir me voir en studio ou en concert on va |
faire un concert bientôt y’a pas de problème tu viens, d’accord? |
— D'accord |
— Tu viens avec tes potes et tout on fais un petit truc bien ok? |
— Ok |
— Bon ben d’ici là je te rappelle, fais attention à toi mon pote, |
passe le bonjour à tes parents et fais pas de bêtises, ok? |
— D'accord |
— Aller salut |
— Au revoir |
J’ai rendez-vous à l’hôpital Robert Debré |
15 décembre, journée glaciale, des gosses malades voudraient me voir de près |
Je reconnais que j’appréhende mais c’est inévitable |
Ici les murs sont blancs et les gens parlent en langage médical |
Au début on m’a expliqué leur vie |
Mais j’ai souhaité voir en premier ceux qui ne peuvent quitter leur lit |
Triste sentiments mais je commence à m’en vouloir |
Je croise un père pleurant tout seul, traînant sa peine dans les couloirs |
Enfants du paradis, luttant contre la maladie |
Faissal n’a que 8 ans il n’avait rien demandé à la vie |
Je suis rentré dans sa chambre plein d’humilité |
Très vite j’ai compris que mes problèmes sont des futilités |
Sa mère m’a dit que la musique le bordait, l’emportait si loin |
Je te jure que j’avais honte de me porter si bien |
Il tousse et me dit «je trouve que t’as l’air fort» |
Mais il ignore que je me plains quand j’ai un trou dans mes Air Force |
Moi qui pensais que dans sa tête c'était le Kosovo |
J’admets, j’me suis trompé, lui qui ne rêve que d'être cosmonaute |
Il sourit, il a le temps d'être sympa |
Moi qui m'énerve pour un rien, moi qui mérite d'être à sa place |
Moi qui casse tout quand mon portable ne capte plus |
Moi qui me plaint, qui m'énerve, qui traite souvent la vie de pute |
Voyant sa joie immense, ses yeux s’ouvrir |
J'étais heureux de rendre heureux, j’en ai sorti mon vieux sourire |
J’ai rendez-vous à l’hôpital, je ne verrais plus les heures qui passent |
J’en ai le cœur qui bat, c’est peut-être lui qui parle |
J’aimerai leur donner ma vie, ce ne sont pas que des mots |
Leur dédiés ce son car dans le fond ce ne sont que des mômes |
Emprisonnés dans un drap en or |
Libérés par un docteur parce que le ciel nous attendra encore |
Parce que la vie a tant de choses à proposer |
Parce que je sais que les anges voleront toujours de leurs propres ailes |
J’me suis juré d’arrêter de me plaindre quand je té-chan |
A 25 ans j’ai toutes mes chances, je l’ai compris faisant le tour des chambres |
Fier, mon cœur de pierre a fait boom boom |
Petit Peter, Momo et Pierre qui traînent toujours avec Boubou |
Tous plus courageux les uns que les autres |
Et j’ai appris que des fois les mômes sont plus forts que les hommes |
Et l’infirmière m’a dit «dans la grande salle, il faut descendre» |
Y’avait un mic' et une platine alors j’ai chanté «Le même sang» |
J’y repense encore, leurs blessures me torturent |
Et dire que tous les hommes ne rêvent que de fortune |
Moi aussi je croyais que la vie m’avait pris pour un con |
Moi qui pétais les plombs, pour un oui, pour un non |
Quelques chansons, des autographes, des photos |
Des sourires, des souvenirs, mes petits, mes potos |
Admiratif, j'étais loin de ce que l’on voit |
C’est généreux selon eux, mais tellement peu selon moi |
J’ai rendez-vous à l’hôpital, je ne verrais plus les heures qui passent |
J’en ai le cœur qui bat, c’est peut-être lui qui parle |
J’aimerai leur donner ma vie, ce ne sont pas que des mots |
Leur dédiés ce son car dans le fond ce ne sont que des mômes |
Emprisonnés dans un drap en or |
Libérés par un docteur parce que le ciel nous attendra encore |
Parce que la vie a tant de choses à proposer |
Parce que je sais que les anges voleront toujours de leurs propres ailes |
19 janvier 2006, je cherche un thème |
J’repense au 15 décembre 2005 gravé dans ma tête |
Te rends-tu compte? |
Ils étaient là pour me voir |
Uniquement pour me voir, il faut le voir pour le croire |
Moi qui pleure, au travers de ma plume ou de ma rime |
Un peu comme si j’avais un tube dans les narines |
La morale? |
Te faire comprendre que j’ai changé |
Depuis ce 15 décembre, j’ai plus la même notion du danger |
25 ans d’existence pour apprendre |
Que ces gamins ont plus de courage que le plus courageux de ma bande |
Dorénavant, je réfléchis avant d’hurler |
Téméraire, tu sais même pas, c’est pas des mômes c’est des aventuriers |
J’ai rendez-vous à l’hôpital, je ne verrais plus les heures qui passent |
J’en ai le cœur qui bat, c’est peut-être lui qui parle |
J’aimerai leur donner ma vie, ce ne sont pas que des mots |
Leur dédiés ce son car dans le fond ce ne sont que des mômes |
Emprisonnés dans un drap en or |
Libérés par un docteur parce que le ciel nous attendra encore |
Parce que la vie a tant de choses à proposer |
Parce que je sais que les anges voleront toujours de leurs propres ailes |
(переклад) |
«Привіт, хто це?» |
«Це Сіник, як справи, друже?» |
- Як ти |
«Ах, приємно там чути твій голос». |
- Я також |
"Це добре, це добре, все гаразд, друже, то що трапилося?" |
«У понеділок мене виписали з лікарні. |
- Понеділок? |
Виходили в понеділок? |
- Так Так |
«Так, насправді я знаю, у мене телефонував лікар, він мені це сказав |
пройшов добре і все круто, я задоволений. |
Що там, друже, |
що ти робив відколи пішов? |
- Я грав у футбол |
«Ти грав у футбол з друзями?» |
- Це воно |
«Добре, це круто». |
— То коли ти прийдеш до мене? |
«Ну скоро, я постараюся приїхати, скоріше, все одно у мене є твій номер, |
Я тобі зателефоную, а потім, якщо ти захочеш, прийди до мене в студію або на концерт, ми підемо |
Дай концерт найближчим часом, не проблема, ти прийдеш, добре? |
- В ПОРЯДКУ |
"Ти прийшов зі своїми друзями, і ми всі зробимо дрібницю, добре?" |
- В ПОРЯДКУ |
«Добре, а поки я тобі передзвоню, бережи себе, друже, |
передай привіт своїм батькам і не балуйся, добре? |
- В ПОРЯДКУ |
— Привіт |
- До побачення |
У мене призначено прийом у лікарні Роберта Дебре |
15 грудня, морозний день, хворі діти хочуть побачити мене зблизька |
Зізнаюся, я боюся, але цього не уникнути |
Тут білі стіни і говорять медичною мовою |
На початку вони пояснили мені своє життя |
Але я хотів спочатку побачити тих, хто не може встати з ліжка |
Сумні почуття, але я починаю звинувачувати себе |
Я проходжу повз батька, який плаче на самоті, тягнучи свій біль коридорами |
Діти неба, борються з хворобою |
Фейсалу лише 8 років, він нічого не просив від життя |
Я смиренно зайшов до її кімнати |
Дуже швидко я зрозумів, що мої проблеми - це дрібниці |
Його мати сказала мені, що музика захопила його, занесла так далеко |
Клянуся, мені було соромно, що мені так добре виходило |
Він кашляє і каже мені: "Мені здається, ти виглядаєш сильним" |
Але він не знає, що я скаржуся, коли маю діру в своїх ВВС |
Я, який думав, що в його голові це Косово |
Зізнаюся, я помилявся, той, хто тільки мріє бути космонавтом |
Він посміхається, у нього є час бути добрим |
Я даремно нервую, я заслуговую бути на його місці |
Я, яка все ламає, коли мій мобільний більше не бере трубку |
Я, яка скаржиться, яка мене дратує, яка часто називає життя повією |
Побачивши його безмірну радість, він відкрив очі |
З радістю ощасливився, давню посмішку витягнув |
У мене призначена зустріч у лікарні, я не побачу, як пройдуть години |
Моє серце б'ється, можливо, це він говорить |
Я хотів би віддати їм своє життя, це не просто слова |
Присвятіть цей звук їм, тому що в глибині душі вони просто діти |
Ув'язнений в аркуші золота |
Звільнив лікар, бо рай ще чекає нас |
Тому що життя може запропонувати так багато |
Тому що я знаю, що ангели завжди літатимуть самі |
Я поклявся собі перестати скаржитися, коли я т-шан |
У 25 у мене є всі шанси, я це зрозумів, ходячи по кімнатах |
Гордий, моє кам'яне серце пішло бум-бум |
Маленький Пітер, Момо та П’єр, які завжди тусуються з Бубу |
Всі один одного сміливіші |
І я дізнався, що іноді діти сильніші за чоловіків |
І медсестра сказала мені: "у великій кімнаті тобі потрібно спуститися" |
У мене був мікрофон і вертушка, тож я співав «The same blood» |
Я досі думаю про них, їхні рани мучать мене |
І сказати, що всі люди лише мріють про долю |
Я теж думав, що життя зробило мене дурнем |
Я, яка була в розпачі, за так, за ні |
Деякі пісні, автографи, фото |
Посмішки, спогади, мої маленькі, мої друзі |
Милуючись, я був далекий від того, що ми бачимо |
На їхню думку, це щедро, але на мою так мало |
У мене призначена зустріч у лікарні, я не побачу, як пройдуть години |
Моє серце б'ється, можливо, це він говорить |
Я хотів би віддати їм своє життя, це не просто слова |
Присвятіть цей звук їм, тому що в глибині душі вони просто діти |
Ув'язнений в аркуші золота |
Звільнив лікар, бо рай ще чекає нас |
Тому що життя може запропонувати так багато |
Тому що я знаю, що ангели завжди літатимуть самі |
19.01.2006 Шукаю тему |
Я згадую 15 грудня 2005 року, вкарбоване в моїй голові |
Ви усвідомлюєте? |
Вони були там, щоб побачити мене |
Тільки щоб побачити мене, ти повинен це побачити, щоб повірити |
Я плачу через моє перо чи мій вірш |
Наче в мене в ніздрі вставили трубку |
Моральність? |
Дати зрозуміти, що я змінився |
З 15 грудня я вже не маю такого поняття про небезпеку |
25 років існування вчитися |
Що ці діти мають більше сміливості, ніж найсміливіші з моєї банди |
Тепер я думаю, перш ніж кричати |
Безрозсудні, ви навіть не знаєте, вони не діти, вони авантюристи |
У мене призначена зустріч у лікарні, я не побачу, як пройдуть години |
Моє серце б'ється, можливо, це він говорить |
Я хотів би віддати їм своє життя, це не просто слова |
Присвятіть цей звук їм, тому що в глибині душі вони просто діти |
Ув'язнений в аркуші золота |
Звільнив лікар, бо рай ще чекає нас |
Тому що життя може запропонувати так багато |
Тому що я знаю, що ангели завжди літатимуть самі |