| Були ночі, коли вітер був такий холодний
|
| Що моє тіло завмерло в ліжку
|
| Якщо я просто слухаю це прямо за вікном
|
| Були дні, коли сонце було таким жорстоким
|
| Щоб усі сльози перетворилися на прах
|
| І я просто знав, що мої очі висихають назавжди
|
| Я закінчив плакати в ту ж мить, коли ти пішов
|
| І я не пам’ятаю, де, коли чи як
|
| І я зник усі спогади, які коли-небудь створювали ми з тобою
|
| Коли ти торкаєшся мене таким чином
|
| І ти мене так тримаєш
|
| У це так важко повірити, але все це повертається до мене
|
| Все повертається, зараз все повертається до мене
|
| Були золоті моменти й спалахи вогнів
|
| Були речі, які я ніколи більше не роблю
|
| Але тоді вони завжди здавалися правими
|
| Були ночі нескінченних насолод
|
| Це було більше, ніж дозволено будь-яким законом, дитинко, дитинко
|
| Якщо я поцілую так і як ви шепочете так
|
| Це вже давно втрачено, але все повертається до мене
|
| Якщо ти хочеш, щоб я був такий і якщо я тобі потрібен такий
|
| Це вже давно померло, але все повертається до мене
|
| Це так важко протистояти, але все це повертається до мене
|
| Я ледве пригадую, але зараз усе це повертається до мене
|
| Але ви були історією, коли грюкнули двері
|
| І я якось знову став таким сильним
|
| І з тих пір я ніколи не витрачав на вас час
|
| Коли ти торкаєшся мене таким чином
|
| І якщо ти мене так поцілуєш
|
| Це було так давно, але все повертається до мене
|
| Коли ти торкаєшся мене таким чином
|
| Якщо я так вас поцілую
|
| Він зник із вітром, але все повертається до мене
|
| Усе це повертається, усе повертається до мене зараз
|
| Були хвилини золота та спалахи вогнів
|
| Були речі, які я ніколи більше не роблю
|
| Але тоді вони завжди здавалися правими
|
| Були ночі нескінченних насолод
|
| Це було більше, ніж дозволено вашими законами, дитинко, крихітко…
|
| Коли ти торкаєшся мене таким чином
|
| І коли ти мене так тримаєш
|
| Він зник із вітром, але все повертається до мене |