| Ми сказали, що життя знайде дорогу
 | 
| Через цей відлуння розпад
 | 
| Формування в часі
 | 
| Повільно, ти візьмеш мою руку у свою —
 | 
| Білизна шовкова, обійми м'які
 | 
| Чи я чутиму й спостерігатиму бушуючі пожежі
 | 
| Підходити ближче щодня?
 | 
| Шкіра пестить шовк
 | 
| Ми побудували нескінченну лінію
 | 
| Об’єднані у вічний сон
 | 
| Тисяча очей спостерігає за нашою долею
 | 
| Огортаючи нас мертвим листям
 | 
| Колекція вислизає
 | 
| П’яний від страху, який придушив до тиші
 | 
| Як я напрягаюся, шукаючи згасаючий шепіт моєї душі
 | 
| Від стародавнього жаху встає попіл
 | 
| І листя спалахує з-під нашого контролю
 | 
| Танці в порожнечі
 | 
| Повітря і простір між ними
 | 
| Мандруйте в часі в невидимі світи
 | 
| Білий і фіолетовий вогонь
 | 
| Сплетені космічною пожадливістю
 | 
| І ми поволі розсипаємось на порох
 | 
| Навколо розсипається пил
 | 
| Тепер він огортає наш світ сталі та пір’я
 | 
| І вітер, що здіймається з океанського припливу
 | 
| Атмосферні ночі
 | 
| Ми будемо спостерігати, як виникає найглибший синій
 | 
| І душить давнє
 | 
| Час згасає і розсипається на море
 | 
| У темні глибини зяючої безодні
 | 
| Дим заповнює мої груди
 | 
| Злякавшись почати, голос дарує блаженство
 | 
| Наступає темрява, мускусна й тепла
 | 
| Важкий, як дерево, і солодкий, як світанок
 | 
| Попіл падає, як дощ, покриваючи наші губи
 | 
| Відбілювання очей і кінчиків пальців
 | 
| Ми сказали, що життя знайде дорогу
 | 
| Але ми зникли в сірому |