| Ми сказали, що життя знайде дорогу
|
| Через цей відлуння розпад
|
| Формування в часі
|
| Повільно, ти візьмеш мою руку у свою —
|
| Білизна шовкова, обійми м'які
|
| Чи я чутиму й спостерігатиму бушуючі пожежі
|
| Підходити ближче щодня?
|
| Шкіра пестить шовк
|
| Ми побудували нескінченну лінію
|
| Об’єднані у вічний сон
|
| Тисяча очей спостерігає за нашою долею
|
| Огортаючи нас мертвим листям
|
| Колекція вислизає
|
| П’яний від страху, який придушив до тиші
|
| Як я напрягаюся, шукаючи згасаючий шепіт моєї душі
|
| Від стародавнього жаху встає попіл
|
| І листя спалахує з-під нашого контролю
|
| Танці в порожнечі
|
| Повітря і простір між ними
|
| Мандруйте в часі в невидимі світи
|
| Білий і фіолетовий вогонь
|
| Сплетені космічною пожадливістю
|
| І ми поволі розсипаємось на порох
|
| Навколо розсипається пил
|
| Тепер він огортає наш світ сталі та пір’я
|
| І вітер, що здіймається з океанського припливу
|
| Атмосферні ночі
|
| Ми будемо спостерігати, як виникає найглибший синій
|
| І душить давнє
|
| Час згасає і розсипається на море
|
| У темні глибини зяючої безодні
|
| Дим заповнює мої груди
|
| Злякавшись почати, голос дарує блаженство
|
| Наступає темрява, мускусна й тепла
|
| Важкий, як дерево, і солодкий, як світанок
|
| Попіл падає, як дощ, покриваючи наші губи
|
| Відбілювання очей і кінчиків пальців
|
| Ми сказали, що життя знайде дорогу
|
| Але ми зникли в сірому |