| Бывай, абуджаная сэрцам, дарагая, | Прощай, серцем збуджена, моя єдина й ніжна, |
| Чаму так горка? Не магу я зразумець... | Чому ж така гіркота? Я розгадати не здолаю... |
| Шкада заранкі мне, што ў небе дагарае | Жаль мені світанок, що в небі дотліває крижем, |
| На ўсходзе дня майго, якому ружавець. | На сході мого дня, що має ружевіти з краю. |
| |
| Пайшла, ніколі ўжо не вернешся, Алеся. | Ти йдеш, і вже ніколи не повернешся, Олесю. |
| Бывай смуглявая, каханая, бывай. | Прощай, смаглява, кохана, прощай без слів. |
| Стаю на ростанях былых, а з паднябесься | Стою на перехресті давніх доль — і з високого небокраю |
| Самотным жаўранкам зьвініць і плача май. | Самотній жайвір мені луною травня дзвонить і слізно пливе спів. |
| |
| Пайшла, пакінуўшы мне золкі і туманы, | Ти відійшла, лишивши мені золото й дим світанку, |
| Палынны жаль смугой ахутаных дарог. | Полинний сум на шляхах, що сутінками огорнуті безкраї. |
| Каб я хвілінаю нанесеныя раны | Щоб рани, завдані за мить, мені зникли без останку, |
| Гадами ў сэрцы заглушыць сваім ня мог. | Я роками в серці своєму приглушити сили не маю. |
| |
| Пайшла, ніколі ўжо не вернешся, Алеся. | Ти йдеш, і вже ніколи не повернешся, Олесю. |
| Бывай смуглявая, каханая, бывай. | Прощай, смаглява, кохана, прощай без слів. |
| Стаю на ростанях былых, а з паднябесься | Стою на перехресті давніх доль — і з високого небокраю |
| Самотным жаўранкам зьвініць і плача май | Самотній жайвір мені луною травня дзвонить і слізно пливе спів |