Переклад тексту пісні Grandeur et décadence - Paris Violence

Grandeur et décadence (оригінал)

Toujours hystéro-pathétique
Moins besoin d’affection que de fric
La pluie trempe mon bomber kaki
Centre commercial Place d’Italie
Le vent se lève sur Tolbiac
Circuits kaput, neurones en vrac
Et les grands immeubles s’allument
En se reflétant sur le bitume
Et l’horizon se bouche encore
Sur une tragédie sans décor
Dans une époque sans grandeur
Qu’on étrangle dans sa torpeur
Toujours le même mal du siècle
Les mêmes soupirs dans les règles
Les mêmes regards résignés
Devant les empires effondrés
Je redescends l’Avenue des Gobelins
Il gèle putain, quel temps de chien
Les cons heureux sortent du cinoche
Et leur parapluie se fout en torche
Lumière blanche des réverbères
Derrière les fenêtres, les télés s'éclairent
Et je regarde les halls des immeubles
De soir en soir toujours plus seul
Et l’horizon se bouche encore
Sur une tragédie sans décor
Dans une époque sans grandeur
Qu’on étrangle dans sa torpeur
Toujours le même mal du siècle
Les mêmes soupirs dans les règles
Les mêmes regards résignés
Devant les empires effondrés
Pile de boulot sur le bureau
Et toujours le moral à zéro
Le regard noyé dans le gris
Un peu de haine, tant de mépris
Lugubre fin de millénaire
Une tourmente sans lumière
Pas de salut en temps si durs
Naufrage des siècles obscurs
Et l’horizon se bouche encore
Sur une tragédie sans décor
Dans une époque sans grandeur
Qu’on étrangle dans sa torpeur
Toujours le même mal du siècle
Les mêmes soupirs dans les règles
Les mêmes regards résignés
Devant les empires effondrés

(переклад)

Завжди істеро-патетична
Менша потреба в прихильності, ніж у грошах
Дощ мочить мій бомбер кольору хакі
Торговий центр Place d'Italie
На Толбіака піднявся вітер
Капут схеми, об'ємні нейрони
І світяться високі будівлі
Відбиваючись на асфальті
І горизонт знову закривається
Про трагедію без декорацій
У час без величі
Що ми душимо в заціпенінні
Все те саме зло століття
Такі ж зітхання в правилах
Такий же змирений вигляд
До розвалу імперій
Я йду по авеню де Гобеленів
Чортовий мороз, яка проклята погода
З кінотеатру виходять щасливі ідіоти
І їхня парасолька спускається в каналізацію
Біле світло від вуличних ліхтарів
За вікнами світяться телевізори
І я дивлюся на зали будівель
З вечора до вечора завжди самотніше
І горизонт знову закривається
Про трагедію без декорацій
У час без величі
Що ми душимо в заціпенінні
Все те саме зло століття
Такі ж зітхання в правилах
Такий же змирений вигляд
До розвалу імперій
Купа роботи на столі
І завжди падає дух
Погляд потонув у сірості
Трохи ненависті, стільки зневаги
Похмурий кінець тисячоліття
Гроза без світла
Немає порятунку в такі важкі часи
Корабельна аварія темних віків
І горизонт знову закривається
Про трагедію без декорацій
У час без величі
Що ми душимо в заціпенінні
Все те саме зло століття
Такі ж зітхання в правилах
Такий же змирений вигляд
До розвалу імперій