Переклад тексту пісні Vitrier - Olivia Ruiz

Vitrier (оригінал)

Les mains sales et le corps lassé
De porter de porte en porte
De gueuler d’une voix trop forte
À en briser le verre
Vent glacial au pluie mesquine
Tandis que le bourgeoise bouquine
Un livre sur la condition des hommes
Il rôde sous ses fenêtres
En se disant peut-être que long de tous son être
Vitrier, vitrier
Dans son bleu réglementaire
Vitrier, vitrier
La casquette de travers
Qu’il était beau le père
Vitrier, vitrier
Artisan, ouvrier
C’est ce qui le rendait fier
C’est ce qui le rendait fier
Il mettait tous son cœur à l’ouvrage
Pour que le verre prennent pas tous leur chauffage
Et puis un jour dans la modernité
Le doux vitrage l’a mis sur le carreaux
On entendit plus son beau chant d’oiseaux, prolo
Vitrier, vitrier
Dans son bleu réglementaire
Vitrier, vitrier
La casquette de travers
Qu’il était beau le père
Vitrier, vitrier
Artisan, ouvrier
C’est ce qui le rendait fier
C’est ce qui le rendait fier
Il a rangé son bleu au placard
Il fout plus jamais les pieds sur le trottoir
Maintenant ses os se brisent comme du verre
Il espère que là haut les prolos auront des choses à faire
Il s’occupera d’la fenêtre du bon dieu avec ses ailes attachées à son bleu
Le pauvre vieux, chaque jour déraille
Il parle la nuit de réparer du vitrail et chanter aux cieux
Vitrier, vitrier
Dans son bleu réglementaire
Vitrier, vitrier
La casquette de travers
Qu’il était beau le père
Vitrier, vitrier
Artisan, ouvrier
C’est ce qui le rendait fier
C’est ce qui le rendait fier

(переклад)

Брудні руки і втомлене тіло
Носити від дверей до дверей
Надто голосно кричати
Щоб розбити скло
Замерзаючий вітер до дрібного дощу
Поки буржуа читає
Книга про стан чоловіків
Він нишпорить під своїми вікнами
Думаючи, можливо, це разом з усім своїм єством
скляр, скляр
У своїй нормативно-блакитній
скляр, скляр
Крива шапка
Яким гарним був батько
скляр, скляр
ремісник, робітник
Саме цим він пишався
Саме цим він пишався
Він вкладав у роботу всю душу
Щоб скло не все забирало тепло
А потім день у сучасності
М’яке скління закидало його камінням
Ми вже не чули її гарного пташиного співу, проло
скляр, скляр
У своїй нормативно-блакитній
скляр, скляр
Крива шапка
Яким гарним був батько
скляр, скляр
ремісник, робітник
Саме цим він пишався
Саме цим він пишався
Свій блакитний він поклав у шафу
Він більше ніколи не ступить на тротуар
Тепер його кістки ламаються, як скло
Він сподівається, що у пролів там, нагорі, буде чим зайнятися
Він подбає про вікно доброго бога з його крилами, прикріпленими до його синього
Бідні старі, кожен день збивається з рейок
Він розповідає вночі про лагодження вітражів і спів до небес
скляр, скляр
У своїй нормативно-блакитній
скляр, скляр
Крива шапка
Яким гарним був батько
скляр, скляр
ремісник, робітник
Саме цим він пишався
Саме цим він пишався