| Запах снігу
|
| Як давно ми з цим озером не бачилися!
|
| Просто не було дороги у мене,
|
| А сьогодні — навіть сутінки образилися,
|
| І по краю жодного вогню.
|
| Навалилася тиша і мгла непроглядна,
|
| Я ніби від поїзда відстав.
|
| Але, очі заплющивши, відчую, звичайно, я,
|
| Що повернувся, нарешті, у свої місця.
|
| Приспів:
|
| Несуть після довгого бігу
|
| Озерні вітри з темряви
|
| Мені запах втомленого снігу
|
| Друга половина зими.
|
| Як давно ми з цим містом не бачилися
|
| У кульбабах лютневих ліхтарів!
|
| І звідки ці вихідні видалися,
|
| Як канікули з наших дитячих днів?
|
| Обійти своїх знайомих було ніколи,
|
| А сьогодні це здається легко.
|
| Адже тепер і провідати майже нікого —
|
| Багатьох немає, а хто поїхав далеко.
|
| Приспів:
|
| І тільки, як і раніше, в небо
|
| Струмляться кольорові дими
|
| І запах втомленого снігу
|
| Друга половина зими.
|
| А з тобою і доведеться якщо зустрітися,
|
| То один одного нам, мабуть, не дізнатися.
|
| Тільки пам'ять кіноплівкою закрутиться
|
| І втомиться імена перебирати.
|
| Просто були ми випадковими перехожими,
|
| Побачили один одного лише раз,
|
| Ми не знаємо, як весь час це прожили
|
| І як далі в життя складеться у нас.
|
| Приспів:
|
| Але пам'ятається мені, де би не був,
|
| Якими тоді були ми,
|
| І запах втомленого снігу
|
| Друга половина зими.
|
| Вінниця. |
| Білокуриха.
|
| Серпень 2004 |