Переклад тексту пісні Позабытое чувство - Олег Митяев

Позабытое чувство (оригінал)

Позабытого чувства Гольфстрим шелохнется во мне откровением,
Словно к нам, когда мы уже спим, перепутало дверь вдохновение.
И вошло по случайности в дом, где все тихо, опрятно, заслуженно,
И как бабочка в светлом былом, в каждой строчке засушено.
Это лето в небе распятое.
Это осень моя сорок пятая.
И к зиме подплывающий сад, в тихой грусти травы догорающей,
Безучастным твой делает взгляд, увяданье листвы наблюдающий.
Но как детям нельзя не играть, нам не верить нельзя в воскресение.
Невозможно себе не соврать, не соврать во спасение.
Это лето в небе распятое.
Это осень моя сорок пятая.
Но бывает, что вдруг принесёт непонятно каким дуновением
Легкий запах, и всё оживёт, и надежда прогонит сомнения.
И опять разольется Гольфстрим, и охватит теплынь, как весенняя,
Просто мы отчего-то грустим.
Просто нет настроения.
Это лето в небе распятое.
Это осень моя сорок пятая.

Позабытое чувство (переклад)

Забутого почуття Гольфстрім ворухнеться у мені відкриттям,
Немов до нас, коли ми вже спимо, переплутало двері натхнення.
І увійшло по випадковості в будинок, де все тихо, охайно, заслужено,
І як метелик у світлом минулому, у кожному рядку засушено.
Це літо в небі розіп'яте.
Це осінь моя сорок п'ята.
І до зиму підпливаючий сад, в¦тихого смутку трави догоряючої,
Небайдужим твій робить погляд, в'яне листя спостерігає.
Але як дітям не можна не грати, нам не вірити не можна в воскресіння.
Неможливо собі не брехати, не брехати на порятунок.
Це літо в небі розіп'яте.
Це осінь моя сорок п'ята.
Але буває, що раптом принесе незрозуміло яким подихом
Легкий запах, і все оживе, і сподівання прожене сумніви.
І знову розіллється Гольфстрім, і охопить теплинь, як весняна,
Просто ми чомусь сумуємо.
Просто немає настрою.
Це літо в небі розіп'яте.
Це осінь моя сорок п'ята.