Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Танагра, виконавця - найтивыход. Пісня з альбому вырезки из журналов, у жанрі Русский рэп
Дата випуску: 31.08.2018
Вікові обмеження: 18+
Лейбл звукозапису: Rhymes Music
Мова пісні: Російська мова
Танагра(оригінал) |
Я чувствую расстояние |
Тянулось что твоих глаз изнутри |
Все маленькие, заплаканные |
В огоньках фонари |
Когда пыль поднялась так ярко, |
А деревья упали на землю |
Словно в поисках чего-то ещё |
Разорвать эту цепь было целью |
Или просто устали стоять |
На земле, что таких |
Как мы, носит |
Тех кто пьёт и ругается матом |
Кто плевал на законы других |
Беззаконным нелепым солдатом |
Не забыл я черты и тела |
Твоего в фиолета вуали |
Как ты просто сидела на кухне |
Со слезами, что всё разорвали |
Я имел дорогую любовь |
И ребёнка с морем внутри, |
А сейчас просто тёмные улицы |
Где давно не горят фонари |
И тебя всегда злостно бесило |
С кем тебя я ассоцировал, |
Но сейчас наконец-то я понял |
Ты — танагра, что сердце разбила |
Ты порхала на лучиках света |
В нашей маленькой тёмной квартире, |
А потом тебе надоело |
И меня ты ужалила сильно |
Своим маленьким тоненьким клювом |
И теперь упорхала куда-то |
А рассвет пришёл и молчал |
Пока снова весна не наступит |
Где мы снова всё сможем начать, |
Но боюсь, ничего уж не будет |
(переклад) |
Я відчуваю відстань |
Тяглося що твоїх очей зсередини |
Усі маленькі, заплакані |
У вогниках ліхтарі |
Коли пил піднявся так яскраво, |
А дерева впали на землю |
Немов у пошуках чогось ще |
Розірвати цей ланцюг було метою |
Або просто втомилися стояти |
На землі, що таких |
Як ми, носить |
Тих хто п'є і лається матом |
Хто плював на закони інших |
Беззаконним безглуздим солдатом |
Не забув я риси і тіла |
Твого в фіолету вуалі |
Як ти просто сиділа на кухні |
З сльозами, що все розірвали |
Я мав дороге кохання |
І дитина з морем усередині, |
А нині просто темні вулиці |
Де давно не горять ліхтарі |
І тебе завжди злісно дратувало |
З ким тебе я асоціював, |
Але зараз нарешті я зрозумів |
Ти — танагра, що серце розбила |
Ти пурхала на промінчиках світла |
У нашій маленькій темній квартирі, |
А потім тобі набридло |
І мене ти жаліла сильно |
Своїм маленьким тоненьким дзьобом |
І тепер пурхала кудись |
А світанок прийшов і мовчав |
Поки знову весна не настане |
Де ми знову знову зможемо почати, |
Але боюся, нічого вже не буде |