| Пізні світанки й ранні заходи сонця, як мої улюблені сцени
|
| Тоді тримаючись за руки, життя було ідеальним, як на екрані
|
| І весь час при цьому завжди віддаючи
|
| Зараховуючи своє обличчя до живих
|
| Ескалатори вгору та вниз, пенні та холодніші фонтани
|
| Ліфти та розпродажі за півціни, затиснуті в усі ці гори
|
| Тікай і ховався з тобою
|
| Я ніколи не думав, що вони приведуть мене сюди
|
| Не знаючи, що ти змінишся від одного укусу
|
| Я відбив їх усіх, щоб тримати тебе міцно і міцно
|
| Але чи хтось помічає?
|
| Але чи комусь байдуже?
|
| І якби у мене вистачило сміливості вкласти це тобі в голову…
|
| Але чи буде щось мати значення, якщо ви вже мертві?
|
| І чи варто мене зараз шокувати останнім, що ви сказали?
|
| Перш ніж натиснути цей курок,
|
| Твої очі пусті й заплямовані…
|
| Але чи хтось помічає?
|
| Але чи комусь байдуже?
|
| І якби у мене вистачило сміливості вкласти це тобі в голову…
|
| І чи буде щось мати значення, якщо ви вже мертві?
|
| А тепер чи повинен мене шокувати останнє, що ви сказали?
|
| Перш ніж натиснути цей курок,
|
| Твої очі пусті й заплямовані…
|
| І кажучи, що ти любив мене,
|
| У кращому випадку ускладнив справу,
|
| І ці слова нічого не змінюють
|
| Оскільки ваше тіло залишається,
|
| І в цьому пеклі немає місця,
|
| У сусідньому не місця,
|
| І наші спогади перемагають нас,
|
| І я покладу край з цією лихорадкою.
|
| Але чи хтось помічає?
|
| Але чи комусь байдуже?
|
| І якби у мене вистачило сміливості вкласти це тобі в голову…
|
| Але чи має щось значення, якщо ви вже мертві?
|
| І чи повинен мене зараз шокувати останнє, що ви сказали?
|
| Перш ніж натиснути цей курок,
|
| Твої очі пусті й заплямовані…
|
| І кажучи, що ти любив мене,
|
| У кращому випадку ускладнив справу,
|
| І ці слова нічого не змінюють
|
| Оскільки ваше тіло залишається,
|
| І в цьому пеклі немає місця,
|
| У сусідньому не місця,
|
| Але чи хтось помічає, що в цьому ліжку лежить труп? |