Переклад тексту пісні Лампа - МАВАШИ group

Лампа (оригінал)

На холодных скрижалях моего сна,
Мы рисовали себя, пылая как ярость в сердцах.
Хмурых картин блики, комнат истошные крики,
Одинокий кретин, прикинь,
Отражение дня, там так мало огня.
Только синее пламя горит, его нам не потушить.
Нам приказали тут жить.
Мы привидения в твоих сновидениях.
Пустое презрение, потери и прерия оставь в глубине.
И засыпай по ночам, не думай ни о чем.
Засыпай на плечах, пусть греет горячо.
В небе из окна — лампа, Луна-юла.
Луна-юла (х7)
Мы снова с тобой в этой старой квартире, я и ты словно в тире,
Так вышло, я стану мишенью — твоей тенью.
Мне не привыкать, и ты в этом мире — не жертва.
Так сам воспитал — одинокий жестокий болван.
Нам приказали тут жить, но я не живу без тебя.
Ты муза моя слабеешь, день ото дня, как тень от огня.
И будто бы в дреме время плывет незаметно,
Артхаус — мы в главных ролях, тупое немое кино.
Мы вместе не спали ночами, глядя на окнах узоры,
Жить не давала моя сторона — вторая,
Как шрамы двуликого, наш декаданс, неумолимы пути, это так дико, да.
Гребанный день сурка опять и опять на повторах.
Я как художник, что продал холсты, дабы напиться вусмерть.
А утром вдруг осознал, что жил ради искусства и не нажил ума.
И лампой блики огня, и шепотом речи не вечны,
Поэтому здесь и сейчас — руки твои и мои плечи.
Мы привидения в твоих сновидениях.
Пустое презрение, потери и прерия оставь в глубине.
И засыпай по ночам, не думай ни о чем.
Засыпай на плечах, пусть греет горячо.
В небе из окна — лампа, Луна-юла.
Луна-юла (х7)
И засыпай по ночам, не думай ни о чем.
Засыпай на плечах, пусть греет горячо.
В небе из окна — лампа, Луна-юла.
Луна-юла (х7)

Лампа (переклад)

На холодних скрижалях мого сну,
Ми малювали себе, палаючи як лють у серцях.
Похмурих картин відблиски, кімнат нестямні крики,
Самотній кретин, прикинь,
Віддзеркалення дня, там так мало вогню.
Тільки синє полум'я горить, його нам не загасити.
Нам наказали жити тут.
Ми привиди у твоїх сновидіннях.
Порожня зневага, втрати і прерія залиш у глибині.
І засипай по ночах, не думай ні про що.
Засинай на плечах, нехай гріє гаряче.
У небі з вікна лампа, Місяць-дзвінок.
Місяць-дзвінок (х7)
Ми знову з тобою в цій старій квартирі, я і ти немов у тирі,
Так вийшло, я стану мішенню твоєю тінню.
Мені не звикати, і ти в цьому світі не жертва.
Так сам виховав — самотній жорстокий дурень.
Нам наказали тут жити, але не живу без тебе.
Ти Муза моя слабшаєш, з кожним днем, як тінь від вогню.
І ніби би в дрім часом пливе непомітно,
Артхаус — ми в головних ролях, тупе німе кіно.
Ми разом не спали ночами, дивлячись на окнах візерунки,
Жити не давав мій бік — другий,
Як шрами дволикого, наш декаданс, невблаганний шлях, це так дико, так.
Гребанний день бабака знову і знову на повторах.
Я як художник, що продав полотна, щоб напитися до смерті.
А вранці раптом усвідомив, що жив заради мистецтва і не нажив розуму.
І лампою відблиски вогню, і пошепки мови не вічні,
Тому тут і нині — руки твої та мої плечі.
Ми привиди у твоїх сновидіннях.
Порожня зневага, втрати і прерія залиш у глибині.
І засипай по ночах, не думай ні про що.
Засинай на плечах, нехай гріє гаряче.
У небі з вікна лампа, Місяць-дзвінок.
Місяць-дзвінок (х7)
І засипай по ночах, не думай ні про що.
Засинай на плечах, нехай гріє гаряче.
У небі з вікна лампа, Місяць-дзвінок.
Місяць-дзвінок (х7)