Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні La voix du silence, виконавця - Marie Laforêt. Пісня з альбому 1964-1966, у жанрі ЭстрадаДата випуску: 18.03.2020
Лейбл звукозапису: Polydor France
Мова пісні: Французька
La voix du silence(оригінал) |
| Autrefois, je ne savais pas |
| Qu’il est des mots qu’on n’entend pas |
| Mais un soir une ombre est venue |
| Qui m’a dit, «Écoute un peu plus |
| Une voix te parle en mots inconnus |
| Entends-tu, tout bas la voix du silence?» |
| Je m’en suis allé promener |
| Les peupliers se sont penchés |
| Pour me raconter des histoires |
| Qu’ils étaient les seuls à savoir |
| Et le vent et la mer doucement me parlaient |
| J’en entendais, chanter la voix du silence |
| Et depuis j’ai vu bien des gens |
| Qui jetaient des mots à tous vents |
| Et qui discouraient sans parler |
| Qui entendaient sans écouter |
| Qui composaient des chants |
| Que nulle voix n’a repris et leurs cris |
| Couvrent la voix du silence |
| Les hommes ne voient plus les fleurs |
| Ils en ont pris des rides au coeur |
| Ils espèrent en faisant du bruit |
| Meubler le vide de leur vie |
| Et mes mots tombent, sans un bruit |
| En gouttes de rosée |
| Étouffées, comme la voix du silence |
| Toi tu dors à mes côtés |
| Et je n’ose pas parler |
| De peur que mes mots se confondent |
| Avec le bruit que fait le monde |
| Mais je t’aime tant |
| Qu’un jour enfin tu comprendras, tu m’entendras |
| Crier les mots du silence |
| (переклад) |
| Колись я не знав |
| Що є слова, яких ми не чуємо |
| Але одного вечора прийшла тінь |
| Хто сказав мені: «Послухай ще трохи |
| Голос говорить з тобою невідомими словами |
| Ти чуєш тихо голос тиші?» |
| Я пішов гуляти |
| Тополі нахилилися |
| Щоб розповідати мені історії |
| Що вони єдині, хто знали |
| І вітер і море тихо говорили зі мною |
| Я почув це, співаючи голос тиші |
| І відтоді я бачив багато людей |
| Хто кинув слова на вітер |
| І хто говорив, не кажучи |
| Хто чув, не слухаючи |
| хто складав пісні |
| Щоб жоден голос не підхопив і їхні крики |
| Прикрий голос тиші |
| Чоловіки більше не бачать квітів |
| Вони взяли зморшки в серці |
| Вони сподіваються, створюючи шум |
| Заповніть порожнечу їхнього життя |
| І мої слова падають без звуку |
| У краплях роси |
| Приглушений, як голос тиші |
| Ти спиш біля мене |
| І я не смію говорити |
| Щоб мої слова не плуталися |
| З шумом, який створює світ |
| Але я так люблю тебе |
| Що одного дня ти нарешті зрозумієш, почуєш мене |
| Викрикніть слова мовчання |