Переклад тексту пісні Растёт в Волгограде берёзка - Людмила Зыкина

Растёт в Волгограде берёзка (оригінал)

Агашина Маргарита Константиновна
РАСТЁТ В ВОЛГОГРАДЕ БЕРЁЗКА
Ты тоже родился в России — краю полевом и лесном.
У нас в каждой песне — берёза, берёза — под каждым окном.
На каждой весенней поляне их белый живой хоровод.
Но есть в Волгограде берёзка — увидишь, и сердце замрёт.
Её привезли издалёка в края, где шумят ковыли.
Как трудно она привыкала к огню волгоградской земли,
как долго она тосковала о светлых лесах на Руси, —
лежат под берёзкой ребята — об этом у них расспроси.
Трава под берёзкой не смята — никто из земли не вставал.
Но как это нужно солдату, чтоб кто-то над ним горевал.
И плакал — светло, как невеста, и помнил — навеки, как мать!
Ты тоже родился солдатом — тебе ли того не понять.
Ты тоже родился в России — берёзовом, милом краю.
Теперь, где ни встретишь берёзу, ты вспомнишь берёзку мою,
её молчаливые ветки, её терпеливую грусть.
Растет в Волгограде берёзка.
Попробуй её позабудь!

Растёт в Волгограде берёзка (переклад)

Агашина Маргарита Костянтинівна
РОСТІТ У ВОЛГОГРАДІ БЕРЕЗКА
Ти теж народився в Росії — краю польовому і лісовому.
У нас у кожній пісні - берези, берези - під кожним вікном.
На кожній весняній галявині їхній білий живий хоровод.
Але є в Волгограді берізка — побачиш, і серце замре.
Її привезли здалеку в краї, де шумлять ковили.
Як важко вона звикала до вогню волгоградської землі,
як довго вона сумувала про світлі ліси на Русі, —
лежать під березкою хлопці—про це у них розпитай.
Трава під березкою не зім'ята — ніхто з землі не вставав.
Але як це треба солдатові, щоб хтось над ним сумував.
І плакав — світло, як наречена, і пам'ятав — навіки, як мати!
Ти теж народився солдатом — тобі того не зрозуміти.
Ти теж народився в Росії — березовому, милому краю.
Тепер, де не зустрінеш березу, ти згадаєш березку мою,
її мовчазні гілки, її терплячий смуток.
Росте у Волгограді берізка.
Спробуй її забудь!