| За синим утесом покосы, где травы хмельнее судьбы.
| За синім стрімчаком покоси, де трави хміліші за долю.
|
| В заботах дремучие осы, такие же точно как мы.
| У турботах дрімучі оси, такі точно як ми.
|
| С размаху за шиворот хлещет дождинок веселый заряд!
| З розмаху за комір хльосе дощ веселий заряд!
|
| И филина в ели глазищи в мои не мигая глядят.
| І філіна в їли очі в мої не мигаючи дивляться.
|
| Припев:
| Приспів:
|
| Покосы, покосы, туманная гладь,
| Покоси, покоси, туманна гладь,
|
| И медленно падают росы, такая в душе благодать.
| І повільно падають роси, така в душі благодать.
|
| Покосы, покосы, туманная гладь,
| Покоси, покоси, туманна гладь,
|
| И что-то заветное манит, а что, до конца не понять.
| І щось заповітне манить, а що, до кінця не зрозуміти.
|
| За синим утесом покосы заждались за тихой рекой.
| За синьою скелею косовиці зачекалися за тихою річкою.
|
| И падает солнышко в росы и я такой молодой.
| І падає сонечко в роси і я такий молодий.
|
| Отплясывал лихо и рвался рубахи большой разворот!
| Станцював лихо і рвався сорочки великий розворот!
|
| А утром опять собирался в покосы веселый народ.
| А вранці знову збирався в покоси веселий народ.
|
| Припев:
| Приспів:
|
| Покосы, покосы, туманная гладь,
| Покоси, покоси, туманна гладь,
|
| И медленно падают росы, такая в душе благодать.
| І повільно падають роси, така в душі благодать.
|
| Покосы, покосы, туманная гладь,
| Покоси, покоси, туманна гладь,
|
| И что-то заветное манит, а что, до конца не понять.
| І щось заповітне манить, а що, до кінця не зрозуміти.
|
| Покосы, покосы, туманная гладь,
| Покоси, покоси, туманна гладь,
|
| И медленно падают росы, такая в душе благодать.
| І повільно падають роси, така в душі благодать.
|
| Покосы, покосы, туманная гладь,
| Покоси, покоси, туманна гладь,
|
| И что-то заветное манит, а что, до конца не понять.
| І щось заповітне манить, а що, до кінця не зрозуміти.
|
| Покосы, покосы, туманная гладь,
| Покоси, покоси, туманна гладь,
|
| И что-то заветное манит, а что, до конца не понять. | І щось заповітне манить, а що, до кінця не зрозуміти. |