| Ти йшла в море сліз, ти спливала назавжди.
|
| Несподіваний вітер швидко поніс того,
|
| Хто поряд був з тобою, не залишаючи і сліду.
|
| Руде багаття згоряючих вогнів, синьооких днів.
|
| Того, кого не варто було б чекати,
|
| Про тому, про кому не стоило би плакати.
|
| Того, кого не треба згадувати,
|
| Про те, про нього ти думаєш знову.
|
| Ти впливала назавжди від неслухняного тепла
|
| Тебе протягом хвилі віднесло від незрозумілого того,
|
| Кого забути ти не змогла.
|
| Руде багаття згоряючих вогнів, синьооких днів.
|
| Того, кого не варто було б чекати,
|
| Про тому, про кому не стоило би плакати.
|
| Того, кого не треба згадувати,
|
| Про те, про нього ти думаєш знову.
|
| Ти йшла в море сліз, загадка, таємниця, тихо спав.
|
| Не залишай недомовлених слів,
|
| Твоє місто жовтих ліхтарів тебе зустрічало і проводжало.
|
| Руде багаття згоряючих вогнів, синьооких днів.
|
| Того, кого не варто було б чекати,
|
| Про тому, про кому не стоило би плакати.
|
| Того, кого не треба згадувати,
|
| Про те, про нього ти думаєш знову. |