Переклад тексту пісні Как не думать о тебе - Леонид Агутин, Анжелика Варум

Как не думать о тебе (оригінал)

Как не думать о тебе?
Думать о тебе больше не могу.
Что мне делать без тебя?
Без тебя тоска совсем.
День нежданной теплотой
Вешнею водой смоет радугу,
И заполнить пустоту
Я больше не могу никем.
Как не плакать о тебе, неблагодарных слёз.
Но они опять текут, хоть я их не стыжусь.
В непослушной голове только один вопрос —
Если мама позвонит, что же я ей скажу.
Как не хочется скучать,
Хочется скучать, но не по тебе.
Невозможно оправдать
Эту пустоту внутри.
День нежданной теплотой
Так меня обнял, детство на дворе.
Только больше быть одной
Не могу, душа — замри.
Как не плакать о тебе, неблагодарных слёз.
Но они опять текут, хоть я их не стыжусь.
В непослушной голове только один вопрос —
Если мама позвонит, что же я ей скажу.
Не годами ли оно создано,
Это было или нет, может быть.
Или рано говорить, поздно ли,
Или надо объяснять, воду лить.
Некому да собирать камни те,
Никому не сочинить оду им,
Невозможно выживать в пустоте,
Для кого-то перестать быть родным.
Как не плакать о тебе, неблагодарных слёз.
Но они опять текут, хоть я их не стыжусь.
В непослушной голове только один вопрос —
Если мама позвонит, что же я ей скажу.

Как не думать о тебе (переклад)

Як не думати про тебе?
Думати більше про тебе не можу.
Що мені робити без тебе?
Без тебе туга зовсім.
День несподіваної теплоти
Весною водою змиє веселку,
І заповнити порожнечу
Я більше не можу ніким.
Як не плакати про тебе, невдячних сліз.
Але вони знову течуть, хоч я їх не соромлюся.
У неслухняній голові лише одне питання.
Якщо мама зателефонує, що я їй скажу.
Як не хочеться нудьгувати,
Хочеться нудьгувати, але не за тобою.
Неможливо виправдати
Цю порожнечу всередині.
День несподіваної теплоти
Так мене обійняв, дитинство надвір.
Тільки більше бути однією
Не можу, душа замри.
Як не плакати про тебе, невдячних сліз.
Але вони знову течуть, хоч я їх не соромлюся.
У неслухняній голові лише одне питання.
Якщо мама зателефонує, що я їй скажу.
Чи не роками воно створено,
Це було чи ні, можливо.
Або рано говорити, чи пізно,
Або треба пояснювати, воду лити.
Нема кому та збирати каміння ті,
Нікому не вигадати оду їм,
Неможливо виживати у порожнечі,
Для когось перестати бути рідним.
Як не плакати про тебе, невдячних сліз.
Але вони знову течуть, хоч я їх не соромлюся.
У неслухняній голові лише одне питання.
Якщо мама зателефонує, що я їй скажу.