| Я пройшов порожню землю,
|
| Я знав дорогу, як п’ять пальців.
|
| Я відчув землю під ногами,
|
| Сидів біля річки, і це зробило мене повним.
|
| Ой, проста річ, куди ти подівся?
|
| Я старію, і мені потрібно на що покладатися.
|
| Тож скажи мені, коли ти впустиш мене,
|
| Я втомився, і мені потрібно з чогось почати.
|
| Я натрапив на повалене дерево,
|
| Я помацав гілки; |
| вони дивляться на мене?
|
| Це те місце, яке ми любили?
|
| Це те місце, про яке я мріяв?
|
| Ой, проста річ, куди ти подівся?
|
| Я старію, і мені потрібно на що покладатися.
|
| Тож скажи мені, коли ти впустиш мене,
|
| Я втомився, і мені потрібно з чогось почати.
|
| Тож якщо у вас є хвилинка, чому б нам не піти,
|
| Говорити про це де відповідно лише нам?
|
| Це може бути кінцем усьому.
|
| Тож чому б нам не піти, куди тільки ми знаємо,
|
| Там де тільки нам відомо.
|
| Ой, проста річ, куди ти подівся?
|
| Я старію, і мені потрібно на що покладатися.
|
| Тож скажи мені, коли ти впустиш мене,
|
| Я втомився, і мені потрібно з чогось почати.
|
| Тож якщо у вас є хвилинка, чому б нам не піти,
|
| Говорити про це де відповідно лише нам?
|
| Це може бути кінцем усьому.
|
| То чому б нам не піти, чому б нам не піти,
|
| Хмм, так,
|
| Це може бути кінцем усьому.
|
| Тож чому б нам не піти, куди тільки ми знаємо,
|
| Там де тільки нам відомо
|
| Там де тільки нам відомо. |