Переклад тексту пісні Декабристы - КооперативништяК

Декабристы (оригінал)

Как глубоки могилы декабристов!
Задашь вопрос — ответа не услышишь…
Кому здесь отвечать — одни варяги
В кромешной тьме, как бегемоты дышат.
И думают о золоте Эллады,
А может быть, о серебре арийцев,
Угрюмый гринго с хрустом ест стаканы
И солнце — словно праздничная пицца,
Сегодня он в Варшаве, завтра — в Ницце,
Душа его — испуганная птица…
Ушли в тайгу подружки декабристов
И бьется гринго в истеричной коме,
Рогами упирается в деревья
И прозябает в пьянстве и в содоме.
Но вот уже бессмертие приходит,
И ломится в оранжевые двери,
Оно всех нас когда-нибудь угробит,
Ввергая в бесконечность, как в потери,
Мелькают, словно выстрелы, недели
И кажется, что мы уже у цели…
Как далеки гробницы фараонов,
Как благородны глиняные лица,
Как иллюзорны греческие боги
И как чисты иллюзии нацисток.
Сегодня будут снова есть корицу
Простые эфиопские крестьяне.
Вот так почили в бозе декабристы,
А я лежу как Пушкин на диване,
Мне Жак Руссо играет на баяне,
Исходит пеной цианид в стакане…
Так хочется зарезать палестинца
И треснуть охамевшего монгола
В душе бушует серебро арийцев,
А мы еще так далеки от дома…

Декабристы (переклад)

Які глибокі могили декабристів!
Задаси запитання - відповіді не почуєш ...
Кому тут відповідати — одні варяги
У темряві, як бегемоти дихають.
І думають про золоту Еллади,
А може бути, про срібло арійців,
Похмурий грінго з хрустом їсть склянки
І сонце — немов святкова піца,
Сьогодні він у Варшаві, завтра в Ніцці,
Душа його — переляканий птах...
Пішли в тайгу подружки декабристів
І б'ється грінго в істеричній комі,
Рогами упирається в дерева
І прозябає в пияцтві і в содомі.
Але ось вже безсмертя приходить,
І ламається в помаранчеві двері,
Воно всіх нас колись загробить,
Вкидаючи в нескінченність, як у втрати,
Миготять, немов постріли, тижні
І здається, що ми вже в мети...
Як далекі гробниці фараонів,
Як благородні глиняні особи,
Які ілюзорні грецькі боги
І як чисті ілюзії нацисток.
Сьогодні будуть знову їсти корицю
Прості ефіопські селяни.
Ось так спочили в бозі декабристи,
А я лежу як Пушкін на дивані,
Мені Жак Руссо грає на баяні,
Виходить піною ціанід у склянці.
Так хочеться зарізати палестинця
І тріснути ошаленого монгола
В душі вирує срібло арійців,
А ми ще такі далекі від будинку…