| Зима, третя тисяча років, феєрверк до ранку,
|
| Петардою у вухо, мартіні з горла у дворі, на черевиках ікра,
|
| І, якщо я не ляжу спати, а я не ляжу, значить - скоро нап'юся,
|
| Мандаринні кірки, пляшок уламки, бруд, веселощі та сум!
|
| Або впасти головою в кучугуру, знаходячи вічний спокій,
|
| Або просто піти розбити комусь чоло і, швидше за все, саме свій,
|
| Може бути не варто жити, але на ялинці ще так багато вогнів,
|
| Дівчинка! |
| Стій! |
| Випий зі мною, мені від очей твоїх буде тепліше!
|
| Зима-а-а-а!
|
| Всі коти в горлі здохли,
|
| Усі мрії пересохли!
|
| Зима-а-а-а!
|
| Ранок — ні мене, ні. |
| День - я все ще труп.
|
| Вечір - твереза життя, схоже, - занадто обтяжлива праця.
|
| Ніч — приходять друзі і дзвонять, і дзвонять, і вибивають мені двері.
|
| У мене більше немає сил чинити опір, ще один рік у чорному списку втрат.
|
| Ще один рік, ще один…
|
| Чийсь п'яний рот, «Скільки років, скільки зим!».
|
| «Ви похибилися квартирою — сусіди в кіно!»
|
| «Не шуми, командире! |
| Горілки немає, є вино!
|
| Намагаюся марно піднятися, в очах тьмяніє світло,
|
| Чую стукіт від удару своєї голови про паркет...
|
| Зима-а-а-а!
|
| Всі коти в горлі здохли,
|
| Усі мрії пересохли!
|
| Зима-а-а-а!
|
| Поїду звідси, скоріше замовте таксі,
|
| Мені потрібне тепле літо, сонце, пальми, прибій,
|
| Мені здається, я качуся вниз, мене можна врятувати,
|
| Але хто мене рятуватиме на свята, вночі, взимку?
|
| Я вимерз до дна, я схожу з розуму,
|
| До мене впритул підступила Зима,
|
| Очі Зими дивляться на мене з вікна,
|
| І в кожній клітинці тіла застигла вона.
|
| Зима — наяву, Зима — у уривках сну,
|
| Зима така довга і холодна,
|
| Вона така глибока і так нескінченна,
|
| І мені здається, що ця Зима буде вічно… |