| Ці шляхи в небі листопада
|
| Маршуючі душі, яких я не можу пригадати
|
| Загублений у холоді цієї вічної завіси
|
| Пробуджуючи спогади до кінця
|
| Лежачи в тиші, яка живе навколо мене
|
| Я викликаю твоє ім’я до стіни цього болю
|
| І якщо це правда, що діти граються
|
| Це дійсно правда, я не знаю, що роблю
|
| У цьому старому місці
|
| У небесну зиму
|
| Я втратив усе, що порушило мої мрії
|
| І якщо ангели тут спалюють свої крила
|
| Я втратив слова, щоб прошептати їм свою любов
|
| У тих пустелях із льоду, сталі й заліза
|
| Під дощем, який не перестає падати
|
| Я знаю, скарби й коштовності поховані
|
| Під цим дощем, що очищає сліди рабів
|
| Не кажіть мені, що я мрію, бо я знаю, що відбувається
|
| Поки всі квіти моляться до відчаю
|
| Зловити своє життя в тиші кохання
|
| Немає більше ні часу, ні місця, щоб чинити опір
|
| У цьому старому місці небесної зими…
|
| На нас більше немає часу
|
| Немає більше місця, щоб чинити опір
|
| Лише наші серця можуть прийняти всі ці руїни
|
| І віддайте їх світлу як останній солодкий подарунок
|
| У цьому старому місці небесної зими…
|
| Немає більше часу, немає місця, щоб чинити опір
|
| У цьому старому місці небесної зими… |