Переклад тексту пісні Привет - Каста, Рем Дигга

Привет (оригінал)

Аэропорт, отличненько, по нему столько лет не скучал вообще я
Лицо пограничника, ничего не выражающее
Хотя нет, оно ещё как мои выражает ощущения:
На дороге кишки щенка, в школу идти через грязь и щебень
На лице его вонь написана в поездном толчке описанном
На лице та же истина, что у охранника клуба, куда не пробился я
На лице его фифти-фифти, молчание соседей в лифте —
С этим лицом он листает мой паспорт, сомневается в шрифте
«Служба такси, машинка Фиат.
Не по́няла, вас ожидать?
Перезвоните назад­» —
«Момент, момент, момент»
Таксист бросил взгляд, харкнул на асфальт, я тоже харкнул на асфальт
Это можно назвать «Привет, привет, привет»
Я не взял цветы, и не стоит
Привет, привет, привет
Меня по пути ждёт такой
Букет, букет, букет
Я не взял цветы, и не стоит
Привет, привет, привет
Меня по пути ждёт такой
Букет, букет, букет
Привет, город далекого детства моего, вот он и я
Ты вроде получше стал, говорят, но мне до фонаря
Давно у других берегов лежат мои якоря
Не встречу теперь тут ни кореша, а был отряд
Упирался до боли я, наживал я рано ошибочный опыт
Дурная история — ножевая рана на память мне вот тут
Город крутнул барабан за всех нас — сыграла в игру вся компания
В это всё сложно поверить сейчас: с обратным билетом в кармане я
Ты обмелел, иссох, ты вытерт, как после стирки сотой свитер
Сломанный, вечно с сонным видом, зашторенный, чтобы меня не видеть
Я знал всё вокруг и насквозь, но тут я не свой и не гость
Город, в котором я полз по зебре из чёрных полос
Я не взял цветы, и не стоит
Привет, привет, привет
Меня по пути ждёт такой
Букет, букет, букет
Я не взял цветы, и не стоит
Привет, привет, привет
Меня по пути ждёт такой
Букет, букет, букет
Таксомотор считает простой до поворота метров за сто
В старый двор пешком из авто, руки в карманы пальто
Теперь стоит ларёк сигарет, газетный был киоск, но сгорел
Пятиэтажный серый торец и парковка во дворе
Страны я менял и города.
Странно, но меня не тянет сюда
Чтобы на порог зайти и рыдать, где я столько пропадал
Я готов, покажись на глаза, 4-подъездный фасад
Отсюда выбыл ваш адресат ровно полжизни назад
Она так и осталась нетронутой, но там за дверью темнота
Это — моя детская комната
С кучей машинок и роботов, в ней всё ровно так
Как я когда-то оставил это там
Да пусть пропадёт эта куча хлама пропадом
Кому нужны эти постеры, игры, кассеты, учебники?
Хранить это, не вижу, мама, повода
Возьми да и просто выбрось всё это, зачем тебе?
Моя старая мама живёт, как во сне.
Ну что с ней?
Давно повзрослел её сын, а ей всё верить не хочется
Она всё ещё заходит в детскую, и слышит в ней мой смех
Меня ждёт такси — её снова ждёт одиночество
Я не взял цветы, и не стоит
Привет, привет, привет
Меня по пути ждёт такой
Букет, букет, букет
Я не взял цветы, и не стоит
Привет, привет, привет
Меня по пути ждёт такой
Букет, букет, букет

Привет (переклад)

Аеропорт, відмінненько, за ним стільки років не нудьгував взагалі я
Особа прикордонника, яка нічого не виражає
Хоча ні, воно ще як мої висловлює відчуття:
На дорозі кишки цуценя, в школу йти через бруд і щебінь
На лиці його сморід написаний у поїздному поштовху описаному
На лиці та істина, що в охоронця клубу, куди не пробився я
На лиці його фіфті-фіфті, мовчання сусідів у ліфті
З цією особою він аркує мій паспорт, сумнівається в шрифті
«Служба таксі, машинка Фіат.
Не зрозуміла, вас чекати?
Передзвоніть назад» —
"Момент, момент, момент"
Таксист кинув погляд, харкнув на асфальт, я теж харкнув на асфальт
Це можна назвати "Привіт, привіт, привіт"
Я не взяв квіти, і не стоїть
Привіт привіт привіт
Мене по шляху чекає такий
Букет, букет, букет
Я не взяв квіти, і не стоїть
Привіт привіт привіт
Мене по шляху чекає такий
Букет, букет, букет
Привіт, місто далекого дитинства мого, ось воно і я
Ти наче краще став, кажуть, але мені до ліхтаря
Давно біля інших берегів лежать мої якорі
Не зустріч тепер тут ні кореша, а був загін
Упирався до болі я, наживав я рано помилковий досвід
Погана історія — ножова рана на пам'ять мені ось тут
Місто крутнуло барабан за всіх нас — зіграла в гру вся компанія
У це все складно повірити зараз: зі зворотним квитком у кишені я
Ти обмелів, иссох, ти витертий, як після прання сотий светр
Зламаний, вічно з сонним виглядом, зашторений, щоб мене не бачити
Я знав все навколо і наскрізь, але тут я не свій і не гість
Місто, в якому я повз по зебрі з чорних смуг
Я не взяв квіти, і не стоїть
Привіт привіт привіт
Мене по шляху чекає такий
Букет, букет, букет
Я не взяв квіти, і не стоїть
Привіт привіт привіт
Мене по шляху чекає такий
Букет, букет, букет
Таксомотор вважає простий до повороту метрів за сто
У старий двір пішки з авто, руки в кишені пальто
Тепер стоїть кіоск цигарок, газетний був кіоск, але згорів
П'ятиповерховий сірий торець і парковка у дворі
Країни я змінював і міста.
Дивно, але мене не тягне сюди
Щоб на поріг зайти і ридати, де я стільки пропадав
Я готовий, здайся на очі, 4-під'їзний фасад
Звідси вибув ваш адресат рівно півжиття тому
Вона так і лишилася недоторканою, але там за дверем темрява
Це моя дитяча кімната
З купою машинок і роботів, у ній все рівно так
Як я колись залишив це там
Так нехай пропаде ця купа мотлоху пропадом
Кому потрібні ці постери, ігри, касети, підручники?
Зберігати це, не бачу, мамо, приводу
Візьми та і просто викинь все це, навіщо тобі?
Моя стара мама живе, як у сні.
Ну що з нею?
Давно подорослішав її син, а їй все вірити не хочеться
Вона все ще заходить у дитячу, і чує в ній мій сміх
Мене чекає таксі — її знов чекає самотність
Я не взяв квіти, і не стоїть
Привіт привіт привіт
Мене по шляху чекає такий
Букет, букет, букет
Я не взяв квіти, і не стоїть
Привіт привіт привіт
Мене по шляху чекає такий
Букет, букет, букет