Переклад тексту пісні Heureux celui qui meurt d'aimer - Jean Ferrat

Heureux celui qui meurt d'aimer (оригінал)

Ô mon jardin d’eau fraîche et d’ombre
Ma danse d'être mon coeur sombre
Mon ciel des étoiles sans nombre
Ma barque au loin douce à ramer
Heureux celui qui devient sourd
Au chant s’il naît de son amour
Aveugle au jour d’après son jour
Ses yeux sur toi seule fermés
Heureux celui qui meurt d’aimer
Heureux celui qui meurt d’aimer
D’aimer si fort ses lèvres closes
Qu’il n’ait besoin de nulle chose
Hormis le souvenir des roses
À jamais de toi parfumées
Celui qui meurt même à douleur
À qui sans toi le monde est leurre
Et n’en retient que tes couleurs
Il lui suffit qu’il t’ait nommée
Heureux celui qui meurt d’aimer
Heureux celui qui meurt d’aimer
Mon enfant dit-il ma chère âme
Le temps de te connaître ô femme
L'éternité n’est qu’une pâme
Au feu dont je suis consumé
Il a dit ô femme et qu’il taise
Le nom qui ressemble à la braise
À la bouche rouge à la fraise
À jamais dans ses dents formée
Heureux celui qui meurt d’aimer
Heureux celui qui meurt d’aimer
Il a dit ô femme et s’achève
Ainsi la vie ainsi le rêve
Et soit sur la place de grêve
Ou dans le lit accoutumé
Jeunes amants vous dont c’est l'âge
Entre la ronde et le voyage
Fou s'épargnant qui se croit sage
Criez à qui veut vous blâmer
Heureux celui qui meurt d’aimer
Heureux celui qui meurt d’aimer

Heureux celui qui meurt d'aimer (переклад)

О мій сад прісної води й тіні
Мій танець буде моїм темним серцем
Моє небо зірок без числа
Мій човен далеко мило веслувати
Щасливий той, хто глухне
На пісню, якщо народжена його коханням
Сліпий день за днем
Його очі на тобі одну закрилися
Блаженний, хто помре від любові
Блаженний, хто помре від любові
Так любити її закриті губи
Що йому нічого не треба
Крім пам'яті про троянди
Назавжди від тебе пахне
Той, хто вмирає навіть у болю
Для кого без тебе світ приманка
І зберігає тільки ваші кольори
Йому достатньо, що він назвав вас
Блаженний, хто помре від любові
Блаженний, хто помре від любові
Моя дитина, він каже, моя дорога душа
Час пізнати тебе, о жінко
Вічність – це лише непритомність
Біля вогню, яким я згорю
Він сказав «О жінко» і замовк
Назва, яка звучить як вугілля
Полунично-червоний рот
Назавжди в неї утворилися зуби
Блаженний, хто помре від любові
Блаженний, хто помре від любові
Він сказав «О жінко» і закінчує
Тож життя так мріє
І бути на площі страйку
Або в звичному ліжку
Молоді коханці ви, чий йому вік
Між туром і мандрівкою
Пощадливий дурень, який вважає себе мудрим
Кричи на те, хто хоче звинувачувати тебе
Блаженний, хто помре від любові
Блаженний, хто помре від любові