| У день мого народження Жнець усміхнувся
 | 
| Він сказав, що я тебе зараз дістану, ти демонізована дитина
 | 
| Але я молодший за всіх своїх братів, Ти знаєш, що це все, що від мене залишилося
 | 
| Любий, але я їх спіймав, так, я пройшов повз них, милий, я залишив їх, залишив кодін
 | 
| і це реально, Господи, це реально, так, ще раз
 | 
| Тепер я здається пригадую, коли була молодою дівчиною
 | 
| Як закрутилися мої радості й моє щастя, які ви знаєте
 | 
| але потім щось, люба іноді, якось здається
 | 
| О, кодін став так полюбився, що забрав мої мрії
 | 
| Шановний, і це реально, Господи, це реально, так, ще раз
 | 
| Це причина, чому я дихаю медом, це причина, чому я ходжу
 | 
| Це причина, чому я сплю, і причина, чому я говорю
 | 
| Так, але незабаром моя відданість буде окуплена
 | 
| Бо кодін вб’є мене, дорогу, це те, що ми зробили
 | 
| і це реально, Господи, це реально, так, ще раз
 | 
| А після того, як мене не буде, і ця сумна гонка забігає
 | 
| Мабуть, я впаду в пекло, де почалося моє життя
 | 
| Але зі мною буде хтось, дитина, яка не залишить мене одну
 | 
| О, кодін буде чекати, щоб покарати мою роль
 | 
| Шановний, це реально, Господи, це реально, ще раз
 | 
| Так, і після того, як я пішов, і настав ранок
 | 
| Чи не вранці, що я був дівчиною, ані тим, що могло б бути
 | 
| Ранок моє сумне серце, милий, мої очі наповнили сльозами
 | 
| Вранці кодеїн, який мені потрібний, якого я жадаю та зневажаю
 | 
| Шановний, це реально, Господи, це реально, ще раз
 | 
| Так, це реально, Господи, це реально, ще раз |