| Ти вчишся бігати, ти навчишся бігати
|
| Через життя цей невблаганний темп
|
| Ці рядки ми простягаємо до правди
|
| І переступаючи через нескінченні тріщини
|
| Я навігаюся цими кривими стежками
|
| Але всі мої дороги ведуть до вас
|
| І хто ми такі, щоб сперечатися з долею?
|
| І кому час змушувати нас чекати?
|
| Я стою тут і мені нема чого доводити
|
| А ми все ще повертаємося додому
|
| Нитка через невідоме
|
| І всі рядки, у які ми вкинемо назавжди
|
| Заплутався, як уламки на дорозі
|
| Дорога, якою ми йшли самі
|
| Де весь минулий час тримав нас разом
|
| І всі репліки, які ми закинемо, принесуть нас додому
|
| Це довгий шлях, але я повертаюся додому
|
| І весь час я тримав рахунок
|
| Я ніколи не розумів, для чого потрібна любов
|
| Ти завжди давав мені те, що мені потрібно
|
| Знати, що це правда, і все одно запитувати, чому
|
| Щоб розірвати узи й підняти небо
|
| Здираєш землю з моря
|
| Але хто я такий, щоб сперечатися з долею?
|
| А хто ти такий, щоб йти геть?
|
| Я стою тут і мені нема чого доводити
|
| А ми все ще повертаємося додому
|
| Нитка через невідоме
|
| І всі рядки, у які ми вкинемо назавжди
|
| Заплутався, як уламки на дорозі
|
| Дорога, якою ми йшли самі
|
| Де весь минулий час тримав нас разом
|
| І всі репліки, які ми закинемо, принесуть нас додому
|
| Це довгий шлях, але я повертаюся до вас додому
|
| І хто ми такі, щоб сперечатися з долею?
|
| І хто я щоб так думати?
|
| Я стою тут і мені нема чого втрачати
|
| А ми все ще повертаємося додому
|
| Нитка через невідоме
|
| І всі рядки, у які ми вкинемо назавжди
|
| Повернеться, коли настане погода
|
| Дорога, якою ми йшли самі
|
| Де весь минулий час тримав нас разом
|
| І всі репліки, які ми закинемо, принесуть нас додому
|
| Це довгий шлях, але я повертаюся додому
|
| Ти вчишся бігати, ти навчишся бігати
|
| Через життя цей невблаганний темп
|
| Ці рядки ми простягаємо до правди |