Переклад тексту пісні Домой бы мне - Илья Чёрт

Домой бы мне (оригінал)

Я облегчаюсь в тамбуре,
На стреме две подружки,
С лимоном чай, штанов карман,
Там семечки и сушки.
На семь парсеков мертвое ничто,
И ангелы дозорные на вышках,
Ты запахни, родимая, пальтишко,
И плюнь три раза, чтобы повезло.
Я расскажу заветную
Историю, что нашептали
ветры мне полярные
про то, что есть земля,
где лютой стужей стянуто лицо,
где лужи отражают звезд колючки,
где вместо Винни — Пухов в небе тучки,
там тепловоз наш остановит колесо.
Домой бы мне приехать, в ванну завалиться,
Кота за ухом потрепать, да чаю бы напиться,
Свернуться в одеяле, в подушку бы зарыться,
И до весны… и до весны забыться…
Ушами кверху шапка,
Бутылка водки в складчину,
я возвращаюсь домой
К себе на Ленинградчину.
Колеса скрипнут, и вагон пойдет…
И сердце вдруг сожмет, что не остался.
Как жаль, что я с дождем не попрощался,
Но думаю, что он еще зайдет.
И нужно шарить вдоль стены,
Хоть дверь и не предвидится.
Гораздо легче носом в угол
И на всех обидеться.
Хвостом вилять — себя не уважать,
Когда кругом враги и нет подмоги,
И нужно защитить, не «сделать ноги»,
Оскалить зубы, мясо в клочья рвать…

Домой бы мне (переклад)

Я полегшуюсь у тамбурі,
На стремені дві подружки,
З лимоном чай, штанів кишеню,
Там насіння і сушіння.
На сім парсеків мертве ніщо,
І ангели дозорні на вишках,
Ти запахни, рідна, пальте,
І плюнь три рази, щоб пощастило.
Я розповім заповітну
Історію, що нашіптували
вітри мені полярні
про те, що є земля,
де лютою стужею стягнуте обличчя,
де калюжі відбивають зірок колючки,
де замість Вінні — Пухів у небі хмарки,
там тепловоз наш зупинить колесо.
Додому мені приїхати, у ванну завалитися,
Кота за вухом потріпати, так чаю би напитися,
Повернутися в ковдри, подушку би закопатися,
І до весни… і до весни забути…
Вухами догори шапка,
Пляшка горілки в складчину,
я повертаюся додому
До себе на Ленінградчину.
Колеса скрипнуть, і вагон піде…
І серце раптом стисне, що не залишився.
Як шкода, що я з дощем не попрощався,
Але думаю, що він ще зайде.
І потрібно нишпорити вздовж стіни,
Хоч двері й не передбачаються.
Набагато легше носом у кут
І на всіх образитися.
Хвістом виляти — себе не поважати,
Коли навколо вороги і немає допомоги,
І потрібно захистити, не «зробити ноги»,
Вискалити зуби, м'ясо клоччя рвати…