| Мені приснився сон, що ти мій
|
| Мені тисячу разів снився цей сон
|
| Тисячу разів, тисячу разів
|
| Мені тисячу разів снився цей сон
|
| Я вийшов із своєї кімнати на західній стороні
|
| Я ходив з полудня, до ночі
|
| Я змінив свій натовп, я кинув краватку
|
| Я дивився на іскри, що відлітають від вогню
|
| Я знайшов твій дім, навіть не пробував
|
| Вони закрили віконниці, засунули жалюзі
|
| Мої очі були червоні, вулиці світлі
|
| Ті давні роки були чорно-білими
|
| 10 листопада, роки майже закінчилися
|
| Якби у мене був твій номер, я б подзвонив тобі завтра
|
| Якби мої очі були відкриті, я б вибив двері
|
| Але все, що у мене є, це давня мрія, яка у мене завжди була
|
| Тисячу разів, тисячу разів
|
| Мені тисячу разів снився цей сон
|
| Тисячу разів, тисячу разів
|
| Мені тисячу разів снився цей сон
|
| Я вийшов із своєї кімнати на західній стороні
|
| Я ходив з полудня, до ночі
|
| Я змінив свій натовп, я кинув краватку
|
| Я дивився на іскри, що відлітають від вогню
|
| Я знайшов твій старий дім, навіть не пробував
|
| Вони закрили віконниці, засунули жалюзі
|
| Мої очі були червоні, вулиці світлі
|
| Ті давні роки були чорно-білими
|
| Мені приснився сон, що ти мій
|
| Мені тисячу разів снився цей сон
|
| Але я не відповідаю на запитання, а продовжую здогадуватися
|
| Очі ще відкриті, штори закриваються
|
| Але все, що у мене є, це давня мрія, яка у мене завжди була
|
| Тисячу разів, тисячу разів
|
| Мені тисячу разів снився цей сон
|
| Тисячу разів, тисячу разів
|
| Мені тисячу разів снився цей сон
|
| Тисячу разів, тисячу разів
|
| Мені тисячу разів снився цей сон
|
| Тисячу разів, тисячу разів
|
| Мені тисячу разів снився цей сон |