Переклад тексту пісні Il funambolo - Enrico Ruggeri

Il funambolo (оригінал)

Questo tempo libera la poesia.
Passa un’ora e non pi№ la mia
ma rimane l¬, immobile
quella corda tesa tra la realt
e la pi№ strana fantasia
come i minuti e le perplessit
tra le stesse quotidianit
ma sarІ l¬, libero
pi№ vicino al cielo volerІ
non precipiterІ tra l’azzurro e la citt
la citt vola via
vola sopra a quell’idea
di equilibrio e simmetria
dove il tempo svanir
c' il funambolo che sa
passa il tempo e il tempo dimmi che cos'
se il presente tiene dentro s
ogni passato prossimo
come se non fossimo gi qui
ancora immobili, cos¬
con quei ricordi indistruttibili
quei sentimenti indivisibili
saremo l¬,
fragili e nasconderemo le armonie
di certe poesie
tra l’azzurro e le citt
la citt vola via
vola sopra a quell’idea
di equilibrio e simmetria
dove il tempo svanir
c' il funambolo che sa
questo tempo immobile che limita
sbriciola il futuro che verr
ma abbiamo gi un’anima
che conduce verso l’allegria
o la malinconia
come se spingessimo altalene
in preda alla follia
tra l’azzurro e un’idea quell’idea vola via vola sulle citt
tra equilibrio e simmetria
quando il tempo fuggir
il funambolo sapr
il funambolo sapr.
(Grazie a emilio per questo testo)

Il funambolo (переклад)

Цей час звільняє поезію.
Минає година і вже не моя
але воно залишається там, нерухомо
той трос між реальністю
і найдивніша фантазія
як хвилини й незручності
між тими ж повсякденними
але це буде там, безкоштовно
так близько до неба, як я хочу
Я не впаду між синім і містом
місто відлітає
літає вище цієї ідеї
рівноваги і симетрії
де згасне час
є канатоходець, хто знає
час минає і час скажи мені що
якщо сьогодення знаходиться в межах s
кожен досконалий минулий час
ніби ми вже не були тут
все ще нерухомо, отак
з тими незнищенними спогадами
ці неподільні почуття
ми будемо там,
тендітні, і ми приховаємо гармонії
певних віршів
між синім і містами
місто відлітає
літає вище цієї ідеї
рівноваги і симетрії
де згасне час
є канатоходець, хто знає
це ще час, який обмежує
руйнує майбутнє, яке прийде
але в нас вже є душа
що веде до щастя
або меланхолія
ніби ми штовхали гойдалки
в полоні божевілля
між синім і ідеєю, що ідея відлітає, летить над містами
між рівновагою і симетрією
коли час втече
канатоходець буде знати
канатоходець буде знати.
(Дякую Еміліо за цей текст)