| Тож — мужність чи сила
|
| І це те, чого я чекаю?
|
| Якби я міг просто вбити себе
|
| Чи вб’є це також каяття?
|
| Я так хотів відпочити
|
| Але я тільки ламаю
|
| Я все ще тут і стою
|
| Але якщо це вирішувати мне, я не думаю?
|
| Я буду?. |
| стирчати
|
| Напій сповзає мені в горло, а опік добре лікує й уповільнює все найгірше
|
| частини, які я б не хотів, щоб ви бачили
|
| Єдині частини, які залишилися від мене зараз?
|
| Ось я — просто дитина без кращого плану
|
| Але найбільше мене переслідують прості думки
|
| …Я ніколи не бачив західного узбережжя
|
| Проводжу ночі, просто питаючи, чому
|
| Дай би мені Бог стати таким
|
| Це був жарт із самого початку
|
| Чи я мав більше сміятися з цього?
|
| І всі цитують вчителів і проповідників
|
| Але їхні слова змушують мене відчувати себе таким самотнім
|
| Ніхто ніколи не каже, що у нього були такі думки посеред ночі
|
| Ніхто ніколи не зізнається, що хотів покінчити з життям
|
| Напій сповзає мені в горло
|
| А опік лікується добре і повільно
|
| Усі найгірші моменти, які я не хотів би, щоб ви бачили
|
| Зараз від мене залишилися лише частини
|
| Ось я проста дитина без кращого плану
|
| Але найбільше мене переслідують прості думки
|
| … Я ніколи не бачив західного узбережжя
|
| Але це життя, про яке я мріяв
|
| Кохання, яке я знайду у своїх осягах
|
| Слова, якими я міг би поділитися з кимось…
|
| Ці думки затримують дихання в моїх легенях
|
| Завтра моя надія стане
|
| Сповнений любов’ю, яку неможливо скасувати…
|
| …І врятувати такого нещасного, як я
|
| Тож якщо напій сповзить у горло
|
| А опік лікується добре і повільно
|
| Усі найгірші моменти, які ви б не бачили
|
| Ті самі частини, які в мене є зараз?
|
| Мене теж лякає, що ми обидва такі?
|
| Я відчуваю себе так само, як і ви
|
| Але коли ви самі, ви повинні знати…
|
| …Одного дня ми повинні побачити західне узбережжя |