| Тож — мужність чи сила
 | 
| І це те, чого я чекаю?
 | 
| Якби я міг просто вбити себе
 | 
| Чи вб’є це також каяття?
 | 
| Я так хотів відпочити
 | 
| Але я тільки ламаю
 | 
| Я все ще тут і стою
 | 
| Але якщо це вирішувати мне, я не думаю?
 | 
| Я буду?.  | 
| стирчати
 | 
| Напій сповзає мені в горло, а опік добре лікує й уповільнює все найгірше
 | 
| частини, які я б не хотів, щоб ви бачили
 | 
| Єдині частини, які залишилися від мене зараз?
 | 
| Ось я — просто дитина без кращого плану
 | 
| Але найбільше мене переслідують прості думки
 | 
| …Я ніколи не бачив західного узбережжя
 | 
| Проводжу ночі, просто питаючи, чому
 | 
| Дай би мені Бог стати таким
 | 
| Це був жарт із самого початку
 | 
| Чи я мав більше сміятися з цього?
 | 
| І всі цитують вчителів і проповідників
 | 
| Але їхні слова змушують мене відчувати себе таким самотнім
 | 
| Ніхто ніколи не каже, що у нього були такі думки посеред ночі
 | 
| Ніхто ніколи не зізнається, що хотів покінчити з життям
 | 
| Напій сповзає мені в горло
 | 
| А опік лікується добре і повільно
 | 
| Усі найгірші моменти, які я не хотів би, щоб ви бачили
 | 
| Зараз від мене залишилися лише частини
 | 
| Ось я проста дитина без кращого плану
 | 
| Але найбільше мене переслідують прості думки
 | 
| … Я ніколи не бачив західного узбережжя
 | 
| Але це життя, про яке я мріяв
 | 
| Кохання, яке я знайду у своїх осягах
 | 
| Слова, якими я міг би поділитися з кимось…
 | 
| Ці думки затримують дихання в моїх легенях
 | 
| Завтра моя надія стане
 | 
| Сповнений любов’ю, яку неможливо скасувати…
 | 
| …І врятувати такого нещасного, як я
 | 
| Тож якщо напій сповзить у горло
 | 
| А опік лікується добре і повільно
 | 
| Усі найгірші моменти, які ви б не бачили
 | 
| Ті самі частини, які в мене є зараз?
 | 
| Мене теж лякає, що ми обидва такі?
 | 
| Я відчуваю себе так само, як і ви
 | 
| Але коли ви самі, ви повинні знати…
 | 
| …Одного дня ми повинні побачити західне узбережжя |