| Перон вокзальний, звучить гармошка, сміх, тютюн, і чийсь плач на всю країну.
|
| Давай присядемо на доріжку, адже ми сьогодні їдемо на війну.
|
| Ну, що ж, прощайте, настав час прощатися, склад розріже чорною стрічкою цілину.
|
| Мені буде завтра лише 18, а я сьогодні їду на війну.
|
| Мені буде завтра лише 18, а я сьогодні їду на війну.
|
| Вчитель шкільний, сусід-історик, цілує доньку і мовчить, обійнявши дружину.
|
| Йому в липні всього лише 40, а він сьогодні їде на війну.
|
| Йому в липні всього лише 40, а він сьогодні їде на війну.
|
| Приспів:
|
| І над полями зграєю птахів летять слова: «Знай, я повернуся, Перемога буде,
|
| тільки чекай і вір мені тільки,
|
| Я їду воювати за всю вітчизну і за Русь, але я повернуся, чекай мене, мамо,
|
| син твій Колька.
|
| Я їду воювати за всю вітчизну і за Русь, але я повернуся, чекай мене, мамо,
|
| син твій Колька.
|
| А військом наш суворий і короткий, він воював ще в громадянську війну,
|
| Він розміняв свій сьомий десяток, але він сьогодні їде битися за країну.
|
| Перон вокзальний, звучить гармошка, сміх, тютюн, і чийсь плач на всю країну.
|
| Давай присядемо на доріжку, адже ми сьогодні їдемо на війну.
|
| Приспів:
|
| А над полями зграєю птахів летять слова: «Знай, я повернусь, Перемога буде,
|
| тільки чекай і вір мені тільки,
|
| Я їду воювати за всю вітчизну і за Русь, але я повернуся, чекай мене, мамо,
|
| син твій Колька.
|
| Я їду воювати за всю вітчизну і за Русь, але я повернуся, чекай мене, мамо,
|
| син твій Колька.
|
| «Але я повернуся, ти чекай, рідна, чоловік твій Колька.
|
| Але я повернуся, дочекайтеся, онуки, дід ваш Колька. |