Переклад тексту пісні Поэт - ДДТ

Поэт (оригінал)

Я весь - скрученный нерв, моя глотка - бикфордов шнур,
Которая рвется от натиска сфер, тех, что я разверну.
Я - поэт заходящего дня, слишком многого не люблю.
Если ты, судьба, оскорбишь меня я просто тебя убью!
Я - пастырь, я - красный волк дрессировке не поддаюсь.
Пасу беззубых словечек полк и, конечно, на них женюсь.
Ха!
Я, я - электрический стул, слишком долго не посидишь.
Я Вселенной вчера между глаз звезданул, подняв свой земной престиж.
Сквозь голодную толпу, стоящую за искусством лезу, раскинув всех без очереди я!
Поднапри веселей мы искусству без сомнений прорубим русло.
Мы искусству прорубим русло становитесь за мной, друзья!
Я весь живой человек, я падал тысячи раз,
Сотнею - проклят, сотней - воспет, и снова встаю сейчас.
Я обожаю красивую жизнь и нашу великую грязь.
Кого трясет - тот может пройтись, кто трус - из телеги вылазь!
Я называю плохое - д**ьмом, а хорошее - красотой.
Если что не разрежу умом, распакую своей душой.
К чёрту слёзы - от них тоска, наше время не терпит соплей.
Посмотри, старина, на любого щенка - он резвее тебя и злей!
Сквозь голодную толпу, стоящую за искусством лезу, раскинув всех без очереди я!
Поднапри веселей мы искусству без сомнений прорубим русло.
Мы искусству прорубим русло становитесь за мной, друзья!
И я не расстрелян, я не в тюрьме, хотя то желают мне.
Друг мой лучший, доброволец-судья, мещанин, я хочу тебя.
Ха!
Ты - клочок мягкой ваты в ушах, ты - здоровый оскопленный пень.
У тебя мой крик вызывает страх, как и будущий Судный день.
Ты боишься всего, что не можешь понять, для тебя лишь вечно вчера.
Ты мечтаешь в лапки топорик взять взамен голубого пера.
Вот тогда бы ты показал себя, что там раньше шипел Гапон?
Ничего, дружок, мы побьём тебя, а История выкинет вон!
Сквозь голодную толпу, стоящую за искусством лезу, раскинув всех без очереди я!
Поднапри веселей мы искусству без сомнений прорубим русло.
Мы искусству прорубим русло становитесь за мной, друзья!

Поэт (переклад)

Я весь - скручений нерв, моя ковтка - бікфордовий шнур,
Яка рветься від натиску сфер, що я розгорну.
Я - поет західного дня, дуже багато не люблю.
Якщо ти, доля, образиш мене я просто тебе вб'ю!
Я – пастир, я – червоний вовк дресируванні не піддаюся.
Пасу беззубих слівець полк і, звичайно, на них одружуся.
Ха!
Я, я - електричний стілець, надто довго не посидиш.
Я Всесвіту вчора між очима зірочив, піднявши свій земний престиж.
Крізь голодний натовп, що стоїть за мистецтвом лезу, розкинувши всіх без черги я!
Принадто веселіше ми мистецтву без сумніву прорубаємо русло.
Ми мистецтву прорубаємо русло стайте за мною, друзі!
Я вся жива людина, я падав тисячі разів,
Сотнею – проклятий, сотнею – оспіваний, і знову встаю зараз.
Я люблю гарне життя і наш великий бруд.
Кого трясе - той може пройтися, хто боягуз - з воза вилазь!
Я називаю погане – д**мом, а хороше – красою.
Якщо що не розріжу розумом, розпаю своєю душею.
На біса сльози - від них туга, наш час не терпить соплів.
Подивися, старий, на будь-якого цуценя - він швидший за тебе і злий!
Крізь голодний натовп, що стоїть за мистецтвом лезу, розкинувши всіх без черги я!
Принадто веселіше ми мистецтву без сумніву прорубаємо русло.
Ми мистецтву прорубаємо русло стайте за мною, друзі!
І я не розстріляний, я не у в'язниці, хоч щось бажають мені.
Друг мій найкращий, доброволець-суддя, міщанин, я хочу тебе.
Ха!
Ти – клаптик м'якої вати у вухах, ти – здоровий скоплений пень.
У тебе мій крик викликає страх, як і майбутній Судний день.
Ти боїшся всього, що не можеш зрозуміти, тобі вічно вчора.
Ти мрієш у лапки сокирку взяти замість блакитного пера.
Ось тоді б ти показав себе, що там раніше шипів Гапон?
Нічого, друже, ми поб'ємо тебе, а Історія викине геть!
Крізь голодний натовп, що стоїть за мистецтвом лезу, розкинувши всіх без черги я!
Принадто веселіше ми мистецтву без сумніву прорубаємо русло.
Ми мистецтву прорубаємо русло стайте за мною, друзі!