| Дихайте так, наче більше ніколи не дихатимете
|
| Ніби ти справді знаєш, що все закінчено
|
| Ніби ти нарешті знайшов своїх друзів
|
| І смійтеся, наче викашляєте серце
|
| Нехай блискавка розколе ваші плечі
|
| Поки ти намацуєшся в темряві
|
| Тоді пий, як упав із церкви
|
| Наче ти зморочуєшся з личинок
|
| Ніби ти трахаєш кожну дівчину
|
| Тоді плакати, бо це так до біса добре
|
| Але ви не будете розмовляти з сусідами
|
| Чи можна дихати, дихати насправді?
|
| Знову наповніть легені
|
| Ще раз немає часу
|
| Щоб утримати в собі
|
| Чи можна дихати, дихати насправді?
|
| Відступіть і подихайте
|
| Ви все ще тут. |
| На що ти чекаєш?
|
| Подумай, нехай тиша захопить твою душу
|
| Будьте озером під льодовиком
|
| Тоді будьте настільки ж чіткі, як самоконтроль
|
| Нехай зусилля тягнуть вас вище
|
| Нехай ви наважитесь прожити свою епопею
|
| І нехай воно підробить вас у своєму вільному стані
|
| Мрійте, закохайтеся в невідоме
|
| Але поставте чоботи прямо на гравій
|
| І боріться тоді весело на самоті
|
| Вдихніть, зніміть свою тінь зі стіни… зніміть свою тінь зі стіни
|
| Чи можна дихати, дихати насправді?
|
| Знову наповніть легені
|
| Ще раз немає часу
|
| Щоб утримати в собі
|
| Чи можна дихати, дихати насправді?
|
| Відступіть і подихайте
|
| Ви все ще тут. |
| Так чому ви чекаєте? |
| О, так, у вас є ще один шанс…
|
| Тож дихніть в невідомість і киньте чоботи прямо на гравій
|
| Весело на самоті
|
| Тоді плакати, бо це так до біса добре
|
| Коли сіль втратила свій смак |