| Він байдужий — ніхто. |
| Да так — ніхто,
|
| Мої фатальні дзвони-дзвони благали кулі війни,
|
| Лежали майже на том, на том.
|
| Іти збираюсь на ви! |
| Ось моє справжне лице.
|
| Був згоден віддати все, буквально все.
|
| Мене на скелі несе.
|
| Я слухав — сміялася ти. |
| Мов ляпаси оплески
|
| Мені нагадували, підказували, падають з неба зірки.
|
| Віддавши своє «люблю», я за тобою пішов.
|
| Не все ще гладенько. |
| Йшов: що загубив, що знайшов
|
| Лишився маленький шов. |
| Маленький шов.
|
| Приспів:
|
| Від твоєї вроди спокуси не рятують драйв барабана біт-біт,
|
| Силу маєш ста землетрусив, бо мене трясе і кидає в піт.
|
| Поза, як на паперті рано. |
| Чуєш, я не з тих, кого лякає лід.
|
| Ротами хопали сніг, мурахами по спині.
|
| Не розумів слова «Нi», Земля тікала з під ніг.
|
| З тобою й досі на «Ви», я не жалкую про час,
|
| Адже ми мали усе, буквально все. |
| Я сам сказав: «Годi з нас».
|
| Мовчав я, плакала ти. |
| Ось моє справжне лице.
|
| Давай же змінимо все це! |
| Буквально все, бо нас на скелі несе.
|
| Зібравши своє «Люблю», підвівся й далі пішов.
|
| Щось загубив, щось знайшов, не все що гладеньке шов
|
| Лишився маленький шов. |
| Маленький шов.
|
| Приспів:
|
| Від твоєї вроди спокуси не рятують драйв барабана біт-біт,
|
| Силу маєш ста землетрусив, бо мене трясе і кидає в піт.
|
| Поза, як на паперті рано. |
| Чуєш, я не з тих, кого лякає лід.
|
| Знав би де впав — взагалi б не ходив.
|
| Тихий сад, темний сад твоїх
|
| Дай менi знак, все це схоже на сон.
|
| Ти — не тюнер, ти мiй камертон!
|
| Від твоєї вроди спокуси… Від твоєї вроди спокуси!
|
| Від твоєї вроди спокуси… Від твоєї вроди!
|
| Від твоєї вроди спокуси не рятують драйв барабана біт-біт,
|
| Силу маєш ста землетрусив, бо мене трясе і кидає в піт.
|
| Поза, як на паперті рано. |
| Чуєш, я не з тих, кого лякає лід. |