| та, що була зі мною, де ти тепер?
|
| на іншій смузі, якщо можна разом все
|
| та, кого вів додому, нещодавно начебто.
|
| на роботі, на полюванні ти.
|
| сперечаюся з самим собою — дивак! |
| Ну давай дружити
|
| якось треба ж жити = хліб жувати, воду пити
|
| хворіти, ковтати драже, коментувати твій ЖЖ
|
| настрій тримати на восьмому поверсі.
|
| Знати би хоча би де ти з кем
|
| тепло там я на твоєї планеті
|
| слати би тобі конверти як кай герде
|
| кубики з льоду прямо вникуди.
|
| Знати би хоча би з ким та як ти
|
| чесно годую кота поливаю кактус
|
| в гості до тебе йти по парапету
|
| і не вірити марення, що тебе нема..."
|
| Хочеш знати, як живу
|
| відпусти тятиву.
|
| Наберу і сотру
|
| напишу і порву
|
| все на так собі краще непогано. |
| пливу на плаву.
|
| немає назад не прошусь, задзвонить не проснусь
|
| з ким зустрічаєш весну, хто приходить у сні.
|
| вибач, але я ні, не повернути цих років.
|
| ось знову це марення.
|
| все спокійно. |
| вітаю.
|
| Знати би хоча би де ти з кем
|
| тепло там я на твоєї планеті
|
| слати би тобі конверти як кай герде
|
| кубики з льоду прямо вникуди.
|
| Знати би хоча би з ким та як ти
|
| чесно годую кота поливаю кактус
|
| в гості до тебе йти по парапету
|
| і не вірити марення, що тебе нема..."
|
| Розумієш, це дивно, дуже дивно,
|
| Але такий вже я закінчений дивак:
|
| Я гонюсь за туманом, за туманом,
|
| І собі мені не справитися ніяк.
|
| Люди послані справами,
|
| Люди їдуть за грошима,
|
| Втікаючи від образи, від туги…
|
| А я їду, а я їду за мріями,
|
| За туманом і за запахом тайги.
|
| Нехай повним-повнісінько набиті
|
| Мені в дорогу валізи,
|
| Пам'ять, сум, неповернені борги.
|
| А я їду, а я їду за туманом,
|
| За мріями і за запахом тайги. |